Не розлучаймося з Божественною Євхаристією, – священники про Причастя

Протоієрей Димитрій Шишкін: «Термін «таїнство», мабуть, найповніше характеризує Причастя, оскільки ніхто — ні богослови, ні священники, ні вчені — досі не в змозі пояснити, яким чином хліб, спечений людьми, і звичайне червоне вино стають Плоттю та Кров’ю Бога. Для нас, земних людей, це залишається таємницею.

Складно передати словами те відчуття, той стан, в якому перебуває людина після Причастя, можливо, першого у своєму житті. У душі раптово настає спокій, а тіло здається таким легким, наче одразу помолодшало. Хочеться співати в унісон із хором та посміхатися кожному зустрічному. І потім, вже після Причастя, зовсім не тягне до минулих тілесних насолод, а от духовні теми, навпаки, приваблюють все більше й більше. У житті починає відчуватися Божа воля — багато подій набувають закономірності та сенсу, а в тому, що здавалося просто чергою неприємностей, раптово відкривається духовна користь.

Протоієрей Андрій Єфанов: «Причастя – це найголовніше Таїнство, яке Бог залишив людям. Його суть у тому, що, споживаючи під виглядом хліба і вина Тіло та Кров Христа, людина з’єднується зі Самим Богом.

Євхаристія — це найтісніше, яке тільки можливе тут, на землі, поєднання людини з Богом, причому поєднання не тільки інтелектуальне та емоційне, але навіть фізичне. Господь дав нам його через звичний для людини спосіб — трапезу. І як у звичайній трапезі їжа, яку ми спожили, у процесі її засвоєння перетворюється на тканини нашого організму, а природа людини з’єднується з природою їжі, так і у Євхаристії: ми незримо з’єднуємося з Христом, долучаємося до Нього».

Протоієрей Олег Стеняєв: «Причастя звершується не тільки для залишення гріхів. Перед Причастям, як правило, напередодні християни сповідуються, і відпущення гріхів відбувається, власне, в таїнстві сповіді. А в Причасті знищується не гріх як вчинок, відповідальність за який знімається в таїнстві Сповіді, а спалюється гріх як якийсь закон, що живе в людині, як схильність до гріха, яка присутня в ньому.

На сповіді ми сповідуємо гріх як вчинок і отримуємо розрішення цих гріхів, а коли ми причащаємося, тут спалюється сама схильність до гріха, тобто закон гріха, який діє у кожній людській істоті незалежно від її віку».

Причастя не лише для залишення гріхів, а й для життя вічного. Причастя – це те, чим ми живемо. Звернемо увагу на традицію стародавніх західних отців, які вчили, що слова молитви «Хліб наш насущний подавай нам на кожен день» означають, що це молитва про Євхаристійний хліб, якого людина реально потребує щодня. Так тлумачили ці слова саме західні отці, говорячи про духовну насущність святого Причастя для того, щоб людина не розлучалася з Божественною Євхаристією на все своє життя».

 

 

 

Добавить комментарий