День пам’яті апостола Андрія Первозванного

30/13 грудня –  Православна Церква святкує День святого апостола Андрія Первозванного. Він є одним із дванадцяти апостолів (грец.- посланець), яких обрав Сам Господь для євангельської проповіді. Народився він у місті Віфсаїда, що в Галілеї, згодом жив разом зі своїм братом Симоном (Петром) у Капернаумі, на березі Генісаретського озера, добуваючи на прожиття ловитвою риби.

З юних років апостол Андрій вирізнявся молитовною спрямованістю до Бога. Він не одружився, а став учнем святого пророка Іоанна Хрестителя, який сповістив про Боговтілення. Коли святий Іоанн Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію та Іоанну Богослову на Іісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони одразу ж пішли за Господом.

Як розповідається в Євангелії, святий апостол Андрій не лише першим пішов на заклик Господа (тому в переказі стародавньої Церкви святому апостолу Андрію засвоєно ім’я «Первозванного»), але він був також першим із апостолів, який визнав Його Спасителем (Месією), привівши до Христа свого брата Симона, майбутнього апостола Петра.

З Євангелія ми дізнаємося, що святий апостол Андрій був разом із Господом Іісусом Христом під час чуда з п’ятьма хлібами, якими наситилися п’ять тисяч людей, говорив із Господом у Вербну неділю, запитував Його разом із апостолами Петром, Яковом та Іоанном на Єлеонській горі про майбутню руйнацію Єрусалима (що відбулася в 70 р. за Р. X.) та про ознаки Другого Пришестя Спасителя.

Після Воскресіння та Вознесіння Христового, свідком яких також був і святий апостол Андрій, він повернувся до Єрусалиму. Тут у День П’ятидесятниці разом із іншими апостолами та Пресвятою Богородицею, апостол Андрій сповнився Духа Святого, як пророкував Сам Господь.

Із проповіддю Слова Божого святий апостол Андрій здійснив декілька подорожей, під час яких тричі повертався до Єрусалиму. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію, Причорномор’я (за переказами Грузинської Церкви, апостол Андрій проповідував разом із апостолом Симоном Кананітом в Абхазії, де апостол Симон прийняв мученицьку кончину).

Вгору  Дніпром, за переданням, апостол Андрій піднявся до місця майбутнього Києва, де, як розповідає також преподобний Нестор Літописець, поставив хрест на київських горах, звернувшись до своїх учнів зі словами: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог зведе багато церков».

Прямуючи далі на північ, апостол Андрій дійшов до поселень слов’ян, до місця майбутнього Новгорода та біля нинішнього села Грузине водрузив свіє жезло.

Звідти апостол Андрій через землі варягів прийшов у Рим і знову повернувся до Фракії. Тут у невеликому селі Візантії, майбутньому Константинополі, він заснував християнську Церкву, посвятивши в єпископа одного з сімдесяти апостолів Христових — Стахія. 

На важкому шляху благовісника апостол Андрій зазнав багато скорбот і страждань від язичників: його виганяли з міст, били, наприклад, у Синопі. Але Господь зберігав свого обранця і за його молитвами творив чудеса.

Останнім містом, куди прийшов Первозванний апостол і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри (Патрас).

Свою силу явив Господь через учня Свого й у місті Патри. По молитві апостола одужав тяжко хворий Сосій, відомий городянин; накладенням апостольських рук зцілилися Максиміла, дружина правителя Патрського та його брат філософ Стратоклій. Все це спонукало жителів міста прийняти від апостола Андрія святе Хрещення, проте правитель міста проконсул Егеат залишався затятим язичником.

 

Святий апостол із любов’ю та смиренням звертався до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Але розгніваний Егеат наказав розіп’яти Апостола.

Язичник думав зганьбити проповідь святого Андрія, якщо різпне його на хресті, який прославляв апостол. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя та зійшов на місце страти, голосно виголошуючи: «Радуйся, Хресте, плоттю Христовою освячений… Візьми бо мене від людей, і віддай Вчителю моєму, нехай тобою мене прийме, Той, хто викупив мене тобою».

Щоб зробити більш тривалими муки апостола, Егеат наказав не прибивати руки та ноги святого, а прив’язати їх до хреста. За переказами, хрест, на якому був розіп’ятий святий апостол Андрій, мав особливу форму — він мав вигляд латинської цифри X (в іконографії т. з. Андріївський хрест).

Два дні апостол із хреста навчав городян. Люди, які слухали його, щиро співчували йому та зажадали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол почав молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті.

Хоч як намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не корилися. Розіп’ятий апостол, віддавши Богові хвалу, сказав: «Господи, Іісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла осяяло хрест і розіп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже віддав свою святу душу Господу (+62).

Максимілла, дружина правителя, зняла зі хреста тіло Апостола і з честю поховала його. У 357 році мощі святого апостола Андрія урочисто перенесли до Константинополя та поклали у храмі Святих Апостолів поруч із мощами святого євангеліста Луки та учня апостола Павла — апостола Тимофія. Після взяття Константинополя хрестоносцями, в 1208 р., мощі святого апостола Андрія перевезли в Італію та помістили у кафедральному храмі в Амальфі.

У 1458 р. чесну голову святого апостола Андрія перенесли до Риму і поклали в соборі святого апостола Петра. Лише у 20 столітті 1964 року, через багато років ці безцінні скарби православ’я урочисто повернулися на свою батьківщину, до Греції. Тоді Папа Павло VI ухвалив рішення про передачу голови Андрія Первозванного та часточок андріївського хреста Еладській Православній Церкві. З того часу ці реліквії з шануванням зберігаються у грецькому місті Патри.

Греція. Патри. Частки апостоьского хреста

 

Греція. Патри. Голова апостола Андрія

 

 

 

 

 

 

За матеріала джерела

 

 

 

 

 

 

Добавить комментарий