Що робити, якщо покохав іншу жінку?

«Я одружений, у шлюбі тринадцять років. Є дитина. Дружині всі ці роки був вірний. Але є жінка, яку я давно кохаю. Був знайомий із нею ще до зустрічі з дружиною. Не без взаємності. Готовий піти зі сім’ї, але не хотів би завдавати своїм близьким болю. Що мені робити?»

Відповідає протоієрей Андрій Ткачов: 

«Справжня любов до тієї, іншої жінки – це дурість. З дружиною ви прожили цілих тринадцять років. З тією жінкою, яку ви любите ідеальним коханням, ви не ділили побут: не прали пелюшки, не вставали вночі до дитини, не чекали її з пологового будинку, не платили за світло, газ та інші комунальні послуги. Не ходили по магазинах купувати речі собі та їй. Ви побуту з тою, яку кохаєте, не знаєте.

Звичайно, ідеальне кохання не передбачає побуту. Воно передбачає витання у хмарах. І, як правило, це дурощі. Тому що коли воно перетворюється на побут, то всі ці добрі пориви швидко випаровуються. І виявляється, що все це нісенітниця. Та сама склочність, ті ж нерви, те саме висмоктування мозку із зайвої дірки в голові.

Це все дурощі, повторю ще раз, поклавши руку на серце. Я це все знаю з тисяч прикладів, коли сімейні люди закохувалися в когось. Воно ж далеке, воно ідеальне. Лицарська любов така собі. Я далеко, вона далеко, і кохання ідеальне. Але коли починається спільне проживання, коли починається побут, то ідеалізм гасне дуже швидко.

Тому ви тримайте те, що маєте. І зберігайте те, що маєте. А на горло цій своїй пісні треба  конче стати. Бо скільки ще  їх, тих жінок, які збудять у вас високі ідеальні почуття? Здадуться вам богинями? І ви можете полинути за черговію жінкою, яка здалася вам богинею.

Щастя — це не те, що уві сні бачиш, а те, на чому їдеш, на чому сидиш. Народжуйте ще дітей зі своєю дружиною. Тринадцять років прожили, у вас лише одна дитина. Народжуйте другу, третю.

Любов вона приходить, вона з часом розвивається в людині. А те, що за межами шлюбу — це просто дурощі. Ви ризикуєте зруйнувати свою сім’ю заради цього фантому. Щоб довести собі, що це фантом, і потім зі сльозами повертатися назад? Або сором вам не дасть, або гордість не дозволить повернутися в сім’ю… І буде одразу декілька нещасних людей — дружина, дитина, нова дружина, яка виявилася аж ніяк не ідеалом. Тільки так буде. Інакше не буде. Інакше не буває.

Тому, друже мій, наберіться мужності й боріться зі своїм безглуздим серцем. Станьте чоботом на горло своєму коханому коханню. Там немає нічого хорошого. Чобіт на горло цій розпусті. Бо це розпуста. Блуд, зодягнений у рюшечки. Блуд одягається в рюшечки й танцює перед людиною: «Ой, ідеальне кохання. Ми знайшли одне одного. Ми знайшли своє щастя… Це блуд. Чобіт — на горло. Бог у поміч. Тільки так і не інакше.

Блуд означає блудити. Від слова «блукати». Коли людина не знайшла себе. Блукає і не знає, де він та хто він такий. І, навпаки, яка людина є розсудливою? Та, яка зупинилася та пускає коріння. Тобто стій на місці, пускай коріння вглиб. І будуть плоди. А дерево, яке пересаджують часто, очевидно, плодів принести не зможе.

Що таке розпуста? Це блукання. Це пошук нового. Це незадоволеність тим, що є. Це фантазії про те, що могло бути кращим.

Це виявляється у покинутих сім’ях, у нових партнерах, у якихось пригодах… Щастя у цьому немає.

Блудлива людина — це людина, яка потрапила у бісівську залежність. Блуд — це пристрасть, якою керує великий начальник — занепалий дух. Він сам блудити не може, тому що в нього немає плоті, і тому він породжує уяву всілякої розпусти. Він фантазує на тему розпусти.

У нашій епосі наші блудні діти перебувають під впливом батька брехні, який сам блудити не може, і вигадує, як блудитимете ви. І ми маємо ось таку шахівницю, на якій фігури рухаються іноді й під впливом кістлявої кігтистої руки безтілесного духу.

Взагалі модель поведінки людини та її ставлення до священних понять, зокрема, до сім’ї, до статі, є маркером очевидної близькості до пекла чи раю. Блуд — це спосіб дійти до краю».

Добавить комментарий