Допомагати іншим повинні всі без винятку, навіть найбідніші

Є думка у людей, що давати, допомагати, ділитися, жертвувати мають багаті.

«От у нього є цілий парк машин, у нього є яхти, валютні рахунки – нехай він допомагає. А я живу від зарплати до зарплати, чого я маю допомагати?»

Церква має проти цього дуже гостре слово. Церква, виявляється, вчить нас, що допомагати повинні всі, без винятку, навіть найбідніші. Тому що найбідніша людина завжди має когось, хто бідніший за неї. (…) Наприклад, є такий самий бідний, але безногий, а ти бідний, але з ногами; значить, ти великий багач. Є бідний без руки, бідний сліпий. А ти зрячий бідний із руками та ногами, отже, ти – великий багатій. Значить, ти маєш на горбу його носити, хоч іноді. І це буде твоя милостиня.

Допомагати мають усі. А ми давно навчені, це ж більшовики кричали на кожному перехресті: «Грабуй награбоване, пролетарі з’єднуйтесь, грабуватимемо багатіїв!» Це ж вони нас навчили. Досі це у головах живе. Це ж нікуди не поділося. Це більшовицька брехня, що нібито бідні повинні піднімати багатих на вила та ділити, по кишенях розтягувати все, що багаті накопичили. Це не правда.

Бідняк теж повинен благотворити. Звідки ми це беремо? Ми пам’ятаємо євангельську вдовицю. (…) Підійшла одна бідна жінка, яка кинула в жертовний кухоль дві маленькі монети – лепти, які з того часу увійшли до приказки. Сьогодні ми всі говоримо (віруючі та невіруючі (sad) «Це моя лепта!» (…)

Це те, що вона могла витратити на день; вона прийшла і це кинула. І Господь, Який спостерігав за жертвами, сказав, що жінка ця кинула найбільше. Очевидно, у Господа Іісуса Христа є інші оцінки жертов. Йдеться не про кількісний фактор, а йдеться про те, чим ти пожертвував, скільки ти відібрав.

Наприклад, ти дав дві тисячі, і я дав дві тисячі. Але в мене ще лишилося вісім, а в тебе лишилося лише триста карбованців на дорогу назад. Виходить, ти дав більше. «З математики» ми дали однаково. А за Духом Святим – дали по-різному: я дав так, що – не відчув, а ти дав так, що в тебе нічого не залишилося.

Господь рахуватиме ці речі по-своєму, ми з цим не розберемося. Ніколи! Нашим оком ми нічого не зрозуміємо. Але ми повинні розуміти, що жертва – це  «віддавання» того, що потрібне тобі самому.

Протоієрей Андрій Ткачов

Добавить комментарий