Пам’ять святої великомучениці Варвари

4/17 грудня Православна Церква вшановує пам’ять святої великомучениці Варвари, мучениці Іуліанії, преподобного Іоанна Дамаскіна, святителя Генадія Новгородського.

Свята великомучениця Варвара народилася у фінікійському місті Іліополі (територія Сирії) в сім’ї язичника Діоскора. Мати Варвари померла рано, тож батько вирішив присвятити все життя вихованню єдиної доньки — розумної, вродливої й талановитої. Жила вона у розкішному палаці. Руки красуні просили юнаки з багатьох шанованих та заможних родин.  ім`я означає чужинка. Дівчина і справді була чужинкою у середовищі фанатичних язичників.

Любов батька до свого чада була настільки великою, що доходила до крайнощів. Йому здавалося, що таку вродливу дівчину треба ховати від сторонніх очей. Також Діоскор намагався огородити доньку від пізнання єдиного істинного Бога та впливу християн, які вже на той час зазнавали гонінь. Варвару поселили у вежі, куди могли входити тільки вчителі й служниці.

Маючи багато вільного часу, дівчинка спостерігала за красою навколишнього світу через вікно й думала про людське буття. Вона прагнула зрозуміти: хто ж творець усього що є на землі?

Слава про красуню ширилася світом. Городяни хотіли побачити її, а заможні юнаки наввипередки ходили на прийоми до Діоскора. Він і сам мріяв видати доньку заміж, тому просив її обрати майбутнього чоловіка на власний розсуд. Але Господь беріг Варвару, і вона всім відмовляла.

Діоскор був у розпачі й вирішив дати доньці на певний час повну свободу — випустив її з ув`язнення, дозволив спілкуватися з будь-ким. А сам тимчасово виїхав із міста. Серед тих, із ким познайомилася Варвара, були й дівчата-християнки, які розповіли їй про Бога. Незабаром християнський священник на ім’я Олександр, розповів діві про віру в Спасителя Іісуса Христа. Варвара серцем і розумом зріклася ідолів і прийняла істинну віру й Хрещення. Саме в цей час для неї, за наказом Діоскора, зводили палац із двома вікнами — на честь сонця і місяця. Але діва звеліла будівельникам зробили й третє вікно — в ім`я Святої Трійці. Варвара, палаючи любов’ю до Христа, окреслила пальцями контури хреста на огорожі — він відбився ніби викарбуваний металом. Одразу після цього на східцях, де стояла дівчина, проявився слід від її ноги, який наповнився джерельною водою.

Повернувшись із мандрів, Діоскор був шокований звісткою про те, що донька стала християнкою. Не тямлячись від люті, чоловік схопив меча, щоби вбити її. Дівчина втекла, розлючений батько погнався за нею, то на його шляху стала гора. Варвара заховалась у печері, але язичники-пастухи розповіли переслідувачам, де шукати красуню. Діоскор знайшов доньку і жорстоко побив її, потім узяв під варту й довго морив голодом та спрагою, сподіваючись, що вона відмовиться від християнства. А коли цього не сталося, тоді батько зрікся власної дитини.

Діоскор віддав Варвару до рук правителя Мартіана — відомого гонителя християн. Дівчину катували, а потім кинули до темниці. Свята була ледь жива від тортур, аж раптом засяяло неземне сяйво —  з`явився сам Господь Iіcуc Христос, Який загоїв рани великомучениці й благословив її подвиг. Коли про це дізналися мучителі, вони вмовляли християнку привселюдно розказати про чудесне зцілення, яке начебто здійснили язичницькі ідоли. Проте Варвара розповіла правду, за що була страчена власним батьком, який відтяв їй голову мечем. 

В останній молитві свята великомучениця Варвара звернулася до Господа з проханням, щоб Він дав їй після смерті силу допомагати тим людям, які благатимуть про допомогу: порятунок від хвороби, нещасть, наглої смерті без покаяння: без сповіді та причастя Святих Христових Таїн. Господь прийняв прохання мучениці, з неба пролунав голос, який пообіцяв здійснити все, про що просила Свята.  Тому на іконах свята великомучениця Варвара єдина зображається разом із  Євхаристійною Чашею.

Добавить комментарий