Ми не повинні згоряти на роботі

Ми не повинні згоряти на роботі, ми повинні вміти на ній берегти себе. Турбота про себе – це не егоїзм. Якщо ми не допоможемо собі, ми не зможемо допомагати іншим.

Працювати треба із задоволенням. Ми звикли, що працювати треба через силу, «орати», «вкалувати». А в ідеалі людина має працювати стільки, скільки може і скільки хоче. Якщо хоче більше, ніж може, це неправильно. І неправильно, якщо вона робить щось «через не хочу». Ідеал — коли в людини «можу» і «хочу» збігаються.

Але ж у нас є таке страшне слово: треба! І завжди можуть бути ситуації форс-мажору, авралу, ситуації, з яких ми просто не можемо вирватися, щоби дозволити собі відпочити. Якщо ми відповідальні люди, ми знайдемо сили на додаткову мобілізацію.

Але треба знати, що ці сили ми ніби беремо у свого організму в борг — із тих сил, що призначені для майбутнього. Щось на кшталт позики щодо майбутньої зарплати. Тому після форс-мажору обов’язково має бути якийсь відпочинок. Потрібно відновитися, можливо, навіть побалувати себе чимось. Тоді нам навіть форс-мажор буде в радість: зробили, змогли, зуміли — ось тепер відпочиваємо.

Але якщо форс-мажор для нас став нормою — це найкоротший шлях до лікарні.

Священник Петро Коломейцев

 

 

 

 

 

Добавить комментарий