Як виховувати дитину, щоб вона не була лицемірною?

Лицемірство — це те, що ми отримуємо з дитинства? Тобто це пов’язано з вихованням дітей у сім’ї? Чи це щось, чому навчається дитина, коли вона виходить у світ?

— Відповідь: Дякую за ваше запитання. У свт. Іоанна Златоуста є одна проповідь на цю тему (я не хочу нічого говорити від себе). Вона називається «Про марнославство і про те, як батьки мають виховувати дитину, щоб вона не була лицемірною?». Ви можете пошукати її та прочитати. Хтось скаже, як стосується марнославство до виховання дітей? Дуже навіть. Чому? Бо батьки — це каже святитель Іоанн Златоуст, а не я — від самого народження привчають дитину до марнославства. Тобто вони вчать її як сподобатися оточуючим. Ця пристрасть палить нас усіх, у більшій чи меншій мірі. Всі ми одержимі марнославством, і батьки не виняток, якщо вони не прагнуть зцілитися. «Як до мене ставляться? Чи поважають мене? Чи приймають мене? Чи цікавляться мною»? Це нас палить.

Цією ж пристрастю були одержимі й фарисеї, тому вони були невіруючими. Наш Господь Іісус Христос сказав їм: «Як ви можете вірувати, коли один від одного приймаєте славу, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?» (Ін. 5, 44). Ви приймаєте славу один від одного: «Молодці, браво!». Саме це роблять і батьки стосовно дітей. «Золотко моє, мій дорогоцінний…», підбадьорювання типу «браво, молодець», у школі — «супер, чудово, п’ятірка», з десятьма знаками оклику! До чого це все призводить? Вирощує на дитині маску! Щоб отримати схвалення, дитина намагається виглядати гарною. Вона боїться, що хтось зніме з неї маску або викриє, що вона не відповідає дійсності. Деякі й самі не вірять у те, що кажуть; вони говорять похвали дитині, щоб зробити їй приємне. Одна брехня за іншою, як снігова куля. Зрештою, настане такий час, коли дитина попросить у тебе наркотики, і ти вже не зможеш похвалити її за це. І тоді вона запитає: «Що трапилося, мамо? Досі ти на все говорила мені «так», чому ж тепер ти мене лаєш?».

Чи розумієте ви, наскільки помилковим є таке виховання? Нам слід вчити дитину не любити світ і три основні його складові, про які св. апостол Яків згадує у своєму соборному посланні: марнославство (φιλοδοξία), сластолюбство (φιληδονία) та сріблолюбство (φιλαργυρία) (1Іак. 2, 16). Всі ці три слова починаються в грецькій мові буквою «φ». Це три великі болючі любові. Ми виховуємо це в дитині з моменту її появи на світ, і дитина вчиться жити, вдаючи себе доброю, і зодягає на себе різні маски. Перед батьком і матір’ю, перед однокласниками та перед усіма людьми вона багато разів бреше, обманюючи також саму себе.

Найтрагічніше полягає в тому, що ми брешемо самі собі. І ми зневажаємо голос своєї совісті. Незважаючи на її докори та викриття, ти кажеш: «Все буде добре» і опираєшся Божому голосу. Людина доходить до стану шизофренії, поступово божеволіє, тому що вона протистоїть сама собі.

У результаті, що є найбільш правильним? Викликати лише слова схвалення та захоплення людей? Яка від цього користь, якщо потім твій внутрішній голос не дає тобі спокою, звинувачує тебе? Здоров’я душі настає тоді, коли на душі мир, бо ти ні в чому не йдеш проти совісті… Душа має внутрішнє сповіщення про це від Господа. Добре на душі тоді, коли Господь посилає тобі Свою благодать, коли ти відчуваєш любов, радість, мир, довготерпіння (Гал. 5, 22) та інші плоди Святого Духа. А не тоді, коли тебе сприймають інші. Інші можуть прийняти тебе на словах, але тільки-но ти відійдеш і зайдеш за ріг, вони почнуть тебе лаяти та перемивати тобі кістки. Це і є людська слава.

Багатство приходить і йде, багато хто зараз розоряється, не потрібно прикладати до нього свого серця. Сам Христос каже: «Ніякий слуга не може служити двом панам, не можете служити Богові та мамоні» (Лк. 16, 13). Це несумісно.

Ти не можеш бути рабом пристрастей і пожадливостей і одночасно бути другом Богові. Це неможливо, як би не виправдовували це деякі священники та богослови.

Дехто каже: «Дошлюбні стосунки не мають нічого поганого, якщо вони засновані на коханні, нічого страшного в цьому немає». Але хіба так нас учить слово Боже? Слід берегти від гріха навіть свій погляд і свої думки: «Кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, вже вчинив перелюб із нею в своєму серці» (Мф. 5, 28). Тому що перелюб можна здійснити і в умі.

Ось чому, брати і сестри, ми повинні спочатку протистати своїй «старій людині», яка прагне лицемірства та брехні, і тим самим ми принесемо користь і нашим дітям. Вони повинні вчитися не бути лицемірними. Батьки приходять до мене і кажуть: «Моя дитина бреше».

А ви колись замислювалися над тим, чи не брешете ви самі? Скільки неправди ви говорите щодня? Брешете не тільки на словах, а й у думках, і всім своїм життям?

У кінофільмах прийнято сьогодні вказувати вікові обмеження: «Від 18 і старше». Тобто батько може подивитися поганий фільм, а дитина – ні. Але чим відрізняються батьки від дитини? Чи у них більше бруду в душі? Це ще один прояв лицемірства в нашому суспільстві… Чи, може, батьки вже досягли безпристрасності? Звичайно ж ні.

Таким чином, виховання дітей має велике значення, тому що ми вчимо дітей бути лицемірами та акторами. Саме з цієї причини я прочитав вам листа, де один щирий юнак каже, що він не приймає цього лицемірства, і бажає бути тим, хто він є насправді. А не бути одним, а здаватися іншим. Закликаю вас до духовної боротьби та праці над своєю душею. Давайте не здаватимемося, а будемо тими, хто ми є. Відкинемо будь-яку дволичність і брехню.

Архімандрит Сава Святогорець
1 травня 2016 р.

Джерело

Добавить комментарий