Козлища тепер стали жорстокішими

Козлища зараз запеклі й боляче б’ють овець Христових. Вівці чекають на доброго пастуха і бажють бути у стаді, що складається з одних лише овець. Бо те, на що перетворився світ, годиться лише тим, хто живе у гріху. Тому люди розділяться, і вівці відокремлюватимуться від козлищ. Ті, хто бажають жити духовним життям, поступово не зможуть жити в цьому світі, вони намагатимуться знайти подібних до себе людей Божих, знайти духівника і ще більше відійти від гріха.

Це добро, сам того не бажаючи, і робить зараз всезлобний диявол. Проте бачимо, що у містах і у селах одні поспішають у розважальні центри й живуть байдуже, інші ж поспішають на Богослужіння, на молебні, на духовні збори, і ці люди повинні триматися одне одного.

У важкі роки зароджуються дуже міцні братерські стосунки. На війні ми, солдати одного підрозділу, два роки прожили разом і були спаяні між собою більше, ніж брати, бо труднощі та небезпеки ми переживали разом.

Ми настільки стали настільки спорідненими, що звали один одного «брат». Ми були мирськими людьми, з мирськими думками, але один із одним не хотів розлучатися.

Зараз ми воюємо з дияволом. Тому намагайтеся ще більше споріднитися один із одним. Так усі разом ми будемо йти обраним нами шляхом, піднімаючись крутою стежкою на солодку Голгофу.

Преподобний Паїсій Святогорець — Том 2. Слова. Духовне пробудження. Монастир ап. Іоанна Богослова у Суроті. Салоніки, с. 119-123 

Добавить комментарий