Пам’ять святителя Спиридона Триміфунтського

Святитель Спиридон, єпископ Триміфунтський (Саламінський), чудотворець, народився наприкінці III століття на острові Кіпрі, де Євангеліє Христове I столітті святими апостолами Павлом та Варнавою було проповідано Євангеліє. Про існування Кіпрської Церкви з давніх-давен свідчать багато кіпрських святих, про яких розповідається в грецькому синаксарі.

З дитинства святий Спиридон пас овець, своїм чистим і богоугодним життям він наслідував старозавітним праведникам: Давиду – лагідністю, Іакову –  сердечною добротою, Аврааму –  любов’ю до мандрівників. У зрілому віці святий Спірідон став батьком сімейства. Надзвичайна доброзичливість і душевна чуйність привернули до нього багатьох людей: безхатченки знаходили в його будинку притулок, мандрівники — їжу та відпочинок. За невпинну пам’ять про Бога та добрі справи Господь наділив майбутнього святителя благодатними дарами: прозорливості, зцілення невиліковних хвороб і вигнання бісів.

Після смерті дружини, під час царювання Костянтина Великого (324 — 337) і його сина Констанція (337 — 361), святого Спиридона обрали єпископом міста Триміфунта. В його особі паства придбала велелюбного батька. Під час тривалої посухи та голоду на Кіпрі за молитвою святителя Спиридона пішли дощі, і лихо припинилося. Доброта у Святого поєднувалася зі справедливою суворістю стосовно людей негідних. За його молитвою був покараний немилосердний хліботорговець, а бідних поселенці позбавлені голоду та злиднів.

Заздрісники обмовили одного з друзів Святителя, і того ув’язнили, а потім засудили до страти. Святий поспішив на допомогу, шлях йому перегородив бурхливий потік. Згадавши, як перейшов Йордан Ісус Навин, Святитель із твердою вірою у всемогутність Бога помолився, і потік розступився. Разом із супутниками, мимовільними очевидцями дива, святитель Спиридон перейшов по суші на інший берег. Попереджений про те, що сталося, суддя зустрів Святителя з пошаною та відпустив невинного.

Багато чудес здійснив святитель Спиридон. Якось під час Богослужіння в лампаді догоряло масло, і вона почала згасати. Святитель засмутився, але Господь утішив його: лампада чудово наповнилася оливою. Відомий випадок, коли святому Спиридону незримо співслужили ангели, і після кожної єктенії чути було ангельський спів: «Господи, помилуй».

Святитель зцілив тяжкохворого імператора Констанція; розмовляв зі своєю мертвою дочкою Іриною, яку вже приготували до поховання; оживив благодаттю Божою померлу дитину, а потім і її матір, яка побачивши диво, впала бездиханною.

Бачачи таємні гріхи людей, Святий закликав народ до покаяння та виправлення. Ті, хто не слухав голосу совісті та слів Святого, зазнавали покарання від Бога.

Святий Спиридон, будучи єпископом,  являв пастві приклад доброчесного життя та працьовитості: пас овець, збирав хліб. Він надзвичайно дбав про суворе дотримання церковного чину та збереження у всій недоторканності Святого Письма. Святитель суворо викривав священників, які у своїх проповідях неточно вживали слова Євангелія та інших Богодухновенних книг.

У 325 році святитель Спиридон брав участь у І Вселенському Соборі в Нікеї. Осяяний Божою благодаттю, він навернув у Православ’я вченого грецького філософа, який захищав єресь Арія: «Єдиний є Бог, Який створив Небо і Землю, і створив із землі людину, і влаштував усе інше, видиме та невидиме, Словом Своїм та Духом; і ми віримо, що Слово це є Син Божий і Бог, Який, змилосердившись над нами, що заблукали, народився від Діви, жив із людьми, постраждав і помер заради нашого спасіння, і воскрес, і з Собою воскресив увесь рід людський; ми очікуємо, що Він прийде судити всіх нас праведним судом і кожному віддасть по справах його; віримо, що Він єдиної сутності з Отцем, рівної з Ним влади і честі… Так сповідуємо ми і не намагаємося досліджувати ці таємниці цікавим розумом, і ти — не наважуйся досліджувати, як усе це може бути, бо ці таємниці вище за твій розум і далеко перевищують будь-яке людське знання».

Філософ визнав правоту Святителя і сказав своїм друзям: Поки змагання велося за допомогою доказів, я своїм мистецтвом сперечатися говорив все, що мені уявлялося. Але коли, замість доказів, із вуст цього старця почала виходити якась особлива сила — докази проти неї безсилі,— Богові людина чинити опір не може… підемо за цим старцем, вустами його говорив Сам Бог».

На Соборі в Нікеї святитель Спиридон таким чином пояснив аріанам сповідувану православними єдність Трьох Божественних Іпостасей Святої Трійці: він взяв у руки цеглу і стиснув її — вгору миттєво метнувся вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця.

«От три стихії, а цегла одна,— сказав святитель Спиридон. — Так і в Пресвятій Трійці — Три Особи, а Божество Єдине».

За деякими відомостями, святитель Спиридон брав участь і в діяннях Помісного Собору 342-343 років у місті Сердіке (нині столиця Болгарії Софія).

Господь відкрив Святителю наближення його смерті. Останні слова Святого були про любов до Бога та ближніх. Близько 348 року під час молитви святитель Спиридон відійшов до Господа, Якому слугував усім своїм життям.

Мощі святителя Спиридона й дотепер знаходяться у соборі м. Керкіра, що на острові Корфу. Незважаючи на те, що всі чудеса святого Спиридона офіційно визнані Церквою та мають документальне підтвердження у хроніках острова Кіпр, сучасній людині дуже складно в них повірити. Риси Святого й зараз цілком впізнавані, чудово збереглося волосся та білі зуби. Тіло святого Спиридона має постійну температуру 36,6 градусів. У нього росте волосся та нігті. І що найдивовижніше – одяг, який на ньому одягнений, змінюють раз на півроку, бо він зношується, ніби Святий не лежить у раці, а ходить.

У Православному світі він шанується як Святий, що «ходить», – оксамитові черевички, одягнені на його ступні, зношуються, й декілька разів на рік їх замінюють новими. А зношені черевички розрізають на частини та як велику святиню передають віруючим. 

Феномен нетлінних мощей святого Спиридона намагалися досліджувати вчені з усього світу, і Церква не перешкоджала їм. Проте біофізики та біохіміки, дослідивши мощі Святого, прийшли до висновку, що немає іншого пояснення, окрім того, що це є диво, яке може бачити будь-який православний відвідувач храму Корфу.

Добавить комментарий