Про що поміркувати під кінець року? На це питання відповідає авторка статті Вікторія Паздрій «Годинник долі».
Йтиметься про ситуації, які перевертають догори дригом. Не важливо, ЩО перевертають: життя чи конкретно ці п’ять хвилин, ― принцип дії той самий. Він у тому, що крізь купу обставин, проблем, стосунків т. п. в життя людини простягається рука Бога.
Звичайно, вона дізнається, що це за Рука, тільки якщо вірить. Якщо ні – не впізнає, але все одно відчує її. Вона бере те, що ми називаємо долею, і перевертає, як пісочний годинник. Пісок починає сипатись униз. Ми зазвичай впадаємо в паніку, якщо не очікували цього. Адже звикли, що пісочок лежить собі на дні годинника, і нам так добре, спокійно, комфортно жити. Але час зупинено. А свідомо зупинений час, враховуючи, що ми поки що не у вічності, це небуття. Тобто вічна смерть, яка почула від нас ще на землі запрошення в гості(.
Бог перевертає пісочний годинник нашого життя для того, щоб ми були. Були справжніми, живими, такими, які змінюються, а не в мертвому застої, що іноді здається нам життям. Тільки так людина, яка створена співтворцем Богу, може стати господинею самій собі — якщо вона рухається.
Звичайно, рух лякає, бо коли пісок повністю пересипеться, час буде вичерпаний. Але ті, хто боїться цього, не усвідомлюють простої речі: якщо життя не перекинулося, то час йти вперед уже скінчився, не розпочавшись. Цього начебто намагаються уникнути, а насправді створюють всі умови саме для такого результату. Чим більше працюєш на тимчасовий спокій, так би мовити, стабільність у цьому житті, тим більше шансів швидше зробити його вічним. І аж ніяк не приємним.
То чи не краще прислухатися до Господа і внутрішньо почути радісне: Час пішов :)?
Вікторія Паздрій
