«Один удома»: що часто не помічають у фільмі?

Іноді найважче буває побачити те, що лежить під носом. Приблизно так вийшло у мене із фільмом «Один удома».

Багато років я бачив у ньому все, що завгодно, крім головного сенсу цієї різдвяної казки. Хоча сенс її дбайливі автори (очевидно, якраз для таких, як я) спеціально винесли в назву фільму. Але щоб правильно прочитати два ці прості слова, мені знадобилося майже чверть сторіччя.

Спочатку я сприймав фільм як сучасний варіант оповідання О. Генрі «Вождь краснокожих», що перероблений у різдвяну історію. У О. Генрі йдеться про те, як один енергійний хлопчик може довести до серцевого нападу двох невдах-дорослих меланхоліків, які в недобру для себе годину вирішили зайнятися викраденням дітей.

У фільмі «Один удома» маленький герой так само виходить на стежку війни з тупими дорослими бандитами і теж веде цю війну класичними індіанськими методами — хитромудрі пастки, засідки, самостріли, капкани та інша атрибутика слідопита. А оскільки в різдвяній історії обов’язково має бути якась мораль, до цього екшену про малолітнього Рембо сценаристи влаштували повчальний сюжет: хлопчик погано себе поодить, його карають, він ображається і каже своїм домашнім: «Хоч би вас усіх не стало». Далі, дивним чином його побажання виконується, він залишається в будинку абсолютно один, переживає серйозні випробування і врешті-решт приходить до висновку, що головна цінність для людини — це його сім’я.

Коротше, звичайна, добре зроблена комедія із легким відтінком повчальності, про що тут ще говорити?

А говорити є про що, навіть, дуже.

Тепер я бачу в цьому фільмі ще один смисловий пласт, на мій погляд, головний і настільки очевидний, що його можна і не помітити саме через його очевидність.

Головний герой — хлопчик Кевін — опинився вдома один зовсім не тоді, коли його метушлива сім’я похапцем забула про нього, збираючись на літак. Він просто один удома. Один серед рідних людей, які чомусь відкинули його, відмовилися ділити з ним тепло та радість взаємного спілкування. Він один, хоч поруч брати та сестри, мила мама та мужній батько. Але яка з цього користь, якщо брати та сестри здатні його тільки принижувати, а батьки вічно зайняті своїми справами та звертають на Кевіна увагу лише тоді, коли він намагається захистити себе від знущань старшого брата, негідника та лицеміра, та й у цих випадках все закінчується тим, що батьки незмінно встають на бік кривдника.

Адже йдеться не про якусь замкнуту дитину, яка не вміє вибудовувати стосунки з іншими людьми. Головний герой фільму відкритий для дружби та нормального спілкування. Він здатний миттєво знаходити спільну мову з абсолютно незнайомими людьми — від господаря мережі магазинів іграшок до безпритульних у центральному парку. Він легко адаптується в найнесподіваніших ситуаціях, щиро висловлює свої думки й почуття, готовий прийти на допомогу, виявляє повагу до інших, цінує дружбу, що вже склалася.

Але все це лише з чужими людьми за межами сім’ї. Вдома він до болю самотній. І немає жодних сумнівів, що причиною цього є аж ніяк не сам Кевін. Усі його спроби вибудовування контакту з рідними негайно обриваються його рідними самим безпардонним чином.

Навіть після повернення сім’ї додому, радісної зустрічі, маминих обіймашок та взаємних зізнань у коханні, хлопчик відразу отримує звичну порцію глузування та знущань. Нагадаю суть конфлікту: сім’я раптово приїжджає з іншого міста, мама переймається тим, що дорогою не встигли купити молока для сніданку. Кевін, бажаючи порадувати рідних, каже, що вже сходив у магазин та купив продукти. І тут розпочинається сцена, яка повною мірою розкриває назву фільму. Замість елементарної подяки найближчі люди виливають на нього чергову порцію принизливих реплік:

— Я сходив учора до магазину.

— Ти? В магазин?

— Так. Я приніс молоко, яйця та ополіскувач для білизни.

— Що? Ти жартуєш? А чим ти ще займався, поки нас не було?

— Він просто бовтався.

— Він ходив у магазин? Та він не може навіть зав’язати шнурки. Повірити не можу!

Усе. Кевін знову один удома. Справжня самота починається для нього з приїздом батьків, братів та сестер. І лише під час їх відсутності Кевін може жити нормальним життям людини, яка шукає любові й віддає свою любов тим, хто готовий її прийняти.

Навчений власним гірким досвідом заперечення в сім’ї, він добре розуміє інших людей, які відкинуті близькими. Старий-двірник, якого син багато років тому за щось викреслив зі свого життя, бездомна жінка-голубниця, з серцем, яке розбите нещасним коханням і зрадою — ці зламані, давно вже згаслі дорослі люди раптом дивом  починають оживати, коли в їхнє життя входить Кевін, з його нехитрими, але щирими словами підтримки. І в якийсь момент раптом розумієш, що не слова були для них головними, а кохання та співчуття цього життєрадісного, не за роками мудрого хлопчика.

«…Хто з цих трьох, думаєш ти, був ближній розбійникам? Він сказав: Хто вчинив йому милість. Тоді Іісус сказав йому: Іди, і ти роби так само. У фільмі «Один удома» показана парадоксальна ситуація, коли головний герой готовий бути милосердним зі своїми рідними, але вони з якоюсь ірраціональною завзятістю не бажають її приймати. І тоді він вирушає на пошуки тих, хто готовий стати йому ближніми, тобто прийняти його любов і турботу.

У різдвяній історії обов’язково має бути чудо. І мені здається, таким дивом у фільмі є сам Кевін — його чиста душа та серце, що відкрите для кожного, хто потребує допомоги.

У фіналі першої частини Кевін, радісно посміхаючись, дивиться з вікна, як до старого-сусіда, що послухав його порад, приїхав син із дружиною та онуками, як самотня людина нарешті знайшла сім’ю. У фіналі другої серії, залишивши сім’ю в готелі потрошити зароблені ним подарунки, біжить у парк до бездомної жінки, щоб привітати її з Різдвом та подарувати їй ялинкову іграшку-горлицю як символ своєї дружби.

Близькими для нього виявилися ті, кому було ще самотніше, ніж йому самому, і кому Кевін допоміг вирватися з полону цієї самотності. А у себе вдома він, як і раніше, залишився один.

Ось такий сенс побачився мені у цьому старому різдвяному фільмі. І ще здалося, що його автори хотіли сказати глядачам: «Люди, озирніться навколо, чи немає і у вашій сім’ї тих, хто живе один удома, подібно до Кевіна? Раптом серед ваших близьких знайдуться ті, кого ви чомусь відкинули, прирікаючи на самотність у колі власної родини. Змініть гнів на милість, дайте їм можливість любити вас і бути вами коханими».

Сам Бог сказав: «Не добре людині бути одній». І вже зовсім недобре, коли людина опиняється одна вдома, серед рідних їй людей.

Александр Ткаченко

Джерело

Добавить комментарий