Для того, щоб діти йшли Божим шляхом, – прп. Паїсій Святогорець

— Герондо, одна мати дає своїй дитині святу воду, а дитина її випльовує. Що робити у цьому випадку?

— Їй треба молитися за дитину. Можливо, вона дає їй святу воду так, що це викликає в неї опір. Для того, щоб діти йшли Божим шляхом, батьки теж повинні жити правильним духовним життям. Деякі батьки, які ходять до церкви, намагаються допомогти своїм дітям стати добрими дітьми, але не тому, що їх хвилює спасіння їхньої душі, а тому, що вони хочуть мати добрих дітей. Тобто їх більше турбує те, що говоритимуть про їхніх дітей інші люди, ніж те, що їхні діти можуть потрапити у вічну муку. А як у такому разі Бог допоможе?

Завдання не в тому, щоб діти йшли до церкви з-під палиці, а в тому, щоб вони полюбили Церкву. Вони повинні робити добро не з-під ціпка, а відчути його як необхідність. Святе життя батьків сповіщає дитячим душам, і діти потім легко підкоряються [батькові та матері]. Так вони ростуть, маючи благоговіння та подвійне здоров’я, уникаючи душевних травм. Якщо батьки закручують своїм дітям гайки, керуючись страхом Божим, то Бог допомагає, й дитина отримує допомогу. Однак, якщо вони роблять це від егоїзму, то Бог не допомагає. Часто діти страждають від батьківської гордості.

— Геронде, іноді матері питають нас, як і скільки мають молитися три-чотирирічні діти?

— А ви їм скажіть: «Ти — мама, ось ти й дивися, на скільки у твого малюка вистачить сили». Тут устав ні до чого.

— Герондо, до нас у монастир на всеношні батьки привозять малюків. Можливо, дітей це втомлює?

— Під час Утрені хай вони дадуть дітям трохи відпочити. А на Божественну літургію нехай знову заводять їх у храм.

Матері, не давлячи на дітей, повинні змалку вчити їх молитися. Жителі кападокійських селищ напружено переживали та зберігали аскетичне передання. Вони відводили своїх дітей до печер, храмів, каплиць, де клали поклони та молилися зі сльозами, і таким чином їхні діти теж вчилися молитися. Коли чети йшли уночі їх грабувати, то, проходячи повз ці маленькі церкви, вони чули плач і дивувалися. «Що відбувається? — питали вони. — Що це за народ? Чому вони вдень сміються, а вночі плачуть? Розбійникам було неможливо зрозуміти, що відбувається.

Молитви маленьких дітей можуть творити чудеса. Бог дає їм те, що вони просять у Нього. Адже діти чисті, непорочні, й тому Бог чує їхню чисту молитву. Пам’ятаю, коли наші батьки пішли працювати в поле, мене залишили вдома разом із двома молодшими братами. Несподівано небо потемніло, і почалася страшна злива. «А як зараз нашим батькам! — занепокоїлися ми. — Як вони зможуть повернутися додому? Малята почали плакати. «Ідіть сюди, — покликав їх я. — Попросимо Христа, щоб Він зупинив дощ». Утрьох ми впали перед іконостасом навколішки та почали молитися. За кілька хвилин дощ перестав.

Батьки з розудливістю повинні допомагати своїм дітям з молодих років наблизитися до Христа та переживати найвищі духовні радощі з самого раннього віку. Коли діти почнуть ходити до школи, батьки потихеньку мають навчати їх читати духовні книги та допомагати їм жити духовно. Тоді вони будуть подібні до маленьких Ангелів і у своїй молитві матимуть велике дерзновіння перед Богом. Такі діти є справжнім духовним капіталом для своїх сімей.

У духовному житті їм особливо допомагають життя святих. Я, коли був маленьким, брав невеликі книжечки з житіями святих, що видавалися в ті роки, і йшов до лісу. Там я читав, молився та просто літав від радості. Від десяти до шістнадцяти років (поки не почалася греко-італійська війна [1]), не обтяжений піклуваннями, я жив духовним життям. Дитячі радощі чисті: вони закарбовуються в людині і, коли вона виростає, дуже розчулюють її серце.

Якщо діти живуть духовно, то і в цьому житті вони будуть радісні, і в іншому житті будуть вічно радіти поруч із Христом.

___________________________________________________________________________

1) Війна 1940 р. між Грецією та фашистською Італією. — Прим. переклад.

Добавить комментарий