Про родовід Господа Іісуса Христа

В ім’я Отця, Сина та Святого Духа!

Остання неділя перед святом Різдва Господа нашого Іісуса Христа називається тижнем отців. Згідно з літургійним статутом у цей день читається уривок першої глави Євангелія від Матфія, що містить тілесний родовід Господа Іісуса Христа.

Нещодавно ще були часи, коли цей євангельський текст висміювався як якась дурість і став предметом незліченних жартів і глузувань. Все ж таки, завжди треба враховувати при тлумаченні Святого Письма релігійний та культурний контекст. Нам, що живуть в іншій цивілізації, здається непотрібним, нудним та архаїчним ці низки імен. І все ж таки слід розуміти, що і зараз для цілого ряду культур родовід людини має значення.

У Святому Письмі родоводи наведені не тільки в Євангеліях, а й у низці книг Старого Заповіту. Більше того, перерахування родоводу вважалося обов’язковим для осіб, які виходили на пророче чи царське служіння. Цим вказувалося, що людина має історію, що вона належить ось до цього народу, а не прийшла звідкись.

Навіть у наш час у деяких народів прийнято обов’язково звертати увагу на родовід. І питання: як звуть батьків, дідуся та прадідуся, звідки вони – носить зовсім не формальний характер.

Зазначимо, що біблійне «родив» означає, звичайно ж, не процес народження, який властивий лише жінкам, але походження. Тобто вираз Авраам породив Ісаака слід розуміти: Ісаак походить від Авраама. Таке літочислення по чоловічій лінії, насамперед, пов’язане з необхідністю визначити родовід. Як і в багатьох східних народів, у юдеїв у давнину були приклади, коли один чоловік міг мати кілька шлюбних стосунків, у яких з’являлися численні діти. Якби кожен із них почав визначати свій родовід по матері, то реконструювати родовід було б вкрай складно, якщо не неможливо.

Відповідно, виходячи із стародавніх шлюбних звичаїв родовід будувався по чоловічій лінії. Проте у родоводі Господа Іісуса Христа все ж таки зустрічаються жіночі імена, хоча, як уже зазначалося, предків перераховували по чоловічій лінії. Наприклад, «Юда породив Фареса і Зару від Фамарі» (Мф. 1.3) або «Вооз породив Овіда від Руфи» (Мф. 1.5).

Блаженний Феофілакт Болгарський, пояснюючи наявність цих жіночих імен, говорить, що Бог ввів у  тілесний родовід Свого Сина людей, які за всіма мірками не повинні були туди увійти, бо були або не юдейського походження, або образ їхніх вчинків, як, наприклад, у Фамарі не відповідав моральному кодексу того часу. Однак усе ж таки Священна Історія виявляє, що Господь закликає й освячує людей абсолютно, здавалося б, несподіваних, тим самим показуючи, що Царство Боже відкрите для всіх, хто щиро приймає Бога у своє серце. Перш ніж звернемося до змісту родоводу нашого Спасителя, згадаємо, що є два його варіанти – у Євангеліста Матфія та Євангеліста Луки. Вони відрізняються один від одного: євангеліст Лука йде у зворотньому порядку, тобто від часу Христа до Адама, а євангеліст Матфій, навпаки – від стародавніх патріархів і доходить до Різдва Іісуса Христа.

Суть цих моделей родоводу та їх детальні відмінності з давніх-давен були предметом тлумачення святих отців та християнських авторів. І в сучасній біблійній науці є велика кількість літератури про тілесний родовід Господа нашого Іісуса Христа. Але для нас, православних християн, що знаходяться напередодні Різдва, важливо зрозуміти богословський зміст родоводу Спасителя нашого.

Насамперед, зміст родоводів – у виконанні обітниць. Тих самих обітниць, в які вірили й чекали на їхнє звершення десятки поколінь. Родовід від Матфія недаремно зосереджений лише у хронологічних рамках від Авраама до Різдва. Звернемо увагу, що Матфій перед тим як перерахувати родовід пише: «Родовід Іісуса Христа, Сина Давида, Сина Авраама» (Мф. 1.1). Проте між Авраамом та Давидом майже тисяча років різниці. Який сенс ставити їхні імена в переліку поколінь поруч?

Євангеліст Матфій, за тлумаченням блаженного Ієроніма Стридонського, спочатку вказує імена тих, кому дані були Богом головні обітниці старозавітного народу: Авраамові було обіцяно, що в насінні його, тобто в його нащадках, отримають благословення всі народи (див. Бут. 22). а з роду царя Давида вийде Месія: «Від плоду утроби твоєї посаджу на троні твоєму» (Пс. 131:11).

Кожен юдей вірив, що Месія буде з роду Давида (див. Мф. 22.42) та спадкоємець Авраама. Таким чином, родовід від Євангеліста Матфія покликаний показати юдеям, що Іісус Христос є за тілом спадкоємцем і Авраама і Давида, і саме на Ньому збуваються обітниці.

Однак, чому тоді відрізняється родовід Христа у викладі євангеліста Луки? Згадаймо, що згідно з найдавнішими свідченнями, апостол Лука писав своє Євангеліє не стільки для юдеїв, але вже для багатонаціональної християнської громади, яка налічувала безліч навернених із язичників. Безперечно, вони, новонавернені, знали і про старозавітні обітниці, що пов’язані з Авраамом і Давидом. Але все ж таки св. Лука хотів наголосити, що Господь Іісус – Месія й Спаситель не лише одного народу, а всього світу, всіх людей. Тому записав свій родовід набагато далі, ніж Матфій, і він поширюється до першої людини Адама.

Для євангеліста Матфія Іісус – спадкоємець царя Давида та патріарха Авраама; для євангеліста Луки важливо вказати та наголосити, що Христос – за тілом від Адама, але сам Він Спаситель світу, новий Адам, Син Божий. І «як у Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть» (1Кор. 15:22).

Брати та сестри, всі ці родоводи, чи вони є від апостола Матфія, чи від Луки, свідчать про ще один факт, про який святий апостол Павло говорить: «Смерть царювала від Адама до Мойсея» (Рим. 5:14). Відразу ж звертає увагу на себе, що це саме «від Адама до Мойсея» теж частина родоводу, лінія людської історії. І ці слова апостольські говорять про всемогутню владу смерті над кожною людиною, над кожним родом, над усім людством.

Звичайно, хоча апостол Павло говорить лише про період від Адама до Мойсея, це не означає, що смерть від Мойсея перестала існувати, навпаки, стала ще більш очевиднішою необхідність Спасителя. Старий Заповіт давно завершився, бо кінець його – Христос (Рим. 10:4).

Численні покоління, що передують Різдву Спасителя, є глибокою історією. Однак ми, християни, слухаючи сьогодні ці списки імен повинні зрозуміти та пам’ятати, що від цих родів була прихована велика таємниця Боговтілення. Вони вірили в майбутнього Месію, вони жили надією, але велику таємницю, «приховану від віків і родів» (Кол. 1.26) Бог відкрив не їм, старозавітним святим, але іншим поколінням – тим, до яких належимо ми з вами.

Багато пророків і праведників бажали бачити й чути (Мт. 13:17) те, що ми вже через кілька днів почуємо «Бог послав Сина Свого Єдинородного…, щоб отримати усиновлення (Гал. 4.4). Наблизимося ж до Різдва з благоговінням, у чистоті думок і почуттів, щоб нам «чинити гідно Бога, Який покликав вас у Своє Царство та славу» (1Фес. 2:12). Амінь!

Єпископ Білогородський Сильвестр, ректор КДАіС 

Джерело

Добавить комментарий