Що робити в період кризи віри?

Ієрей Тимофій Куропатов: Знову спалахнути вірою складно. На початку, коли людина приходить до Бога, Господь посилає їй ангела (благодать), і ангел(благодать) своїми крилами захищає її, покриває від усіх бід та напастей. Людина перебуває під покровом благодаті, тому багато речей виходять дуже легко. Поступово ангел (благодать) відходить від людини для того, щоб людина сама попрацювала у справі свого спасіння та досягнення Царства Божого.

На жаль, коли це відбувається, ми часто впадаємо у спокуси, і нас починають мучити сумніви. У цей період треба твердо пам’ятати, що Господь живий і Він із нами. І якщо ми по-справжньому стали на християнський шлях, жодних інших варіантів бути не може.

Потрібно обов’язково молитися та причащатися. Завдяки причастю ми отримуємо благодать, яка підтримує нас. Це один із найважливіших моментів у житті християнина. Потрібно намагатися здійснювати паломництва, вони дають варіанти для роздумів, молитви, зустрічі зі святинями. Найчастіше ми зариваємося в рутині та перестаємо бути уважними й зосередженими і на молитві, і на Богові, і на справах, які робимо. А після того, як ми побуваємо в паломництві, помолимося, вклонимося мощам святих, ми внутрішньо заряджаємося, преображаємося та переосмислюємо багато речей. 

Ієрей Димитрій Шишкін: «Криза віри», як мені здається, походить від нестачі рішучості. «Віритиму незважаючи ні на що і все тут!» — так треба налаштовувати себе. І терпіти спокуси та неминучі скорботи з таким настроєм. Це потрібне випробування і його не можна оминути. Настає період випробування (більш-менш довгий), але Господь обов’язково подає втіху. Але у важкі часи потрібно поводитися так, щоб потім не було соромно за малодушність. Не відступати від Бога у серці. звертатися до Нього і в скорботі, і в радості, сповідувати нехай через силу і всупереч усьому свою віру в Нього. Віра – це найвищий прояв свободи.

Добавить комментарий