Обрізання Господнє та День пам’яті святого Василія Великого

14/1 січня Свята Православна Церква святкує День Обрізання Господнього. Обрізання – прообраз таїнства Хрещення, що замінило його у Новозавітний час (Кол. 2, 11-12).

Свідчення про святкування обрізання Господнього у Православній Церкві датуються VI сторіччям. На восьмий день після народження Богонемовля Іісус за вітхозавітним законом прийняв обрізання, що було встановлене для усіх єврейських немовлят чоловічої статі. Це було знаком Завіту Бога з праотцем Авраамом і єврейським народом (Буття 17, 10-14; Лев. 12, 3). Під час звершення цього обряду Богодитя, за одкровенням Архістратига Гавриїла Пресвятій Діві, нарекли іменем Іісус (Спаситель) (Лк. 2, 21).

За тлумаченням святих Отців Церкви, Господь, Творець закону, прийняв обрізання, показуючи приклад людям як неухильно потрібно виконувати Божественні веління. “Не думайте, що Я прийшов порушити закон чи пророків: не порушити прийшов Я, але виконати”, – говорить Господь у Євангелії (Мф. 5,17). Господь приймає обрізання, щоб ніхто в майбутньому не зміг засумніватися у тому, що Він був справжньою людиною, а не володарем примарливої плоті, як навчали деякі єретики (докети). Терплячи обрізання у восьмий день після народження, Господь цим пророкує про Свою майбутню Жертву. Він бере на Себе гріхи людей і у Своїй плоті показує світові, що береться замість нього виконати Закон бути непорочним у завіті з Богом, а за гріхи стане спокутною жертвою.

Святитель Димитрій Ростовський писав: “В обрізанні Владика наш явив більше смирення, ніж у Своєму різдві: у різдві Він прийняв образ людини, в обрізанні Він прийняв образ грішника, і як грішник терпить біль за гріх”.

Свято обрізання Господнього нагадує християнам, що вони увійшли у Новий Завіт із Богом: “обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши гріховне тіло плоті, обрізанням Христовим” (Кол. 2, 11). Святитель Феофан Затворник порівнював обрізання з “обрізанням серця”, коли відсікаються пристрасті та хтиві схильності: “Покинемо минулі згубні звички, усі втіхи і все, у чому раніше знаходили задоволення, почнем з цього моменту жити тільки для Бога, для свого спасіння”.

Свято Обрізання Господнього поєднується зі святом пам’яті святителя Василія Великого, який за свої заслуги перед Церквою святитель Василій названий Великим і прославляється як «слава і краса Церкви», «світило і око вселенної», «вчитель догматів», «палата вченості».

Святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Кападокійської, “належить не одній Кесарійській Церкві, і не тільки у свій час був корисним для своїх співвітчизників, але й усім країнам і містам вселенної і усім людям приносив і приносить користь, і для християн завжди був і буде вчителем спасительнішим”, – так пороцьки говорив його сучасник, святий Амфілохій, єпископ Іконійський.

Дійсно, святитель Василій шанується Церквою як вселенський учитель і її великий святий.

Джерело

Добавить комментарий