Батьки грішать: не виправдовуючи гріха, виправдати людину

Нема людини без гріха. І батьки теж люди і також грішні. Уважна дитина свого часу починає, звичайно, бачити гріхи батьків. Дитина, що вже вийшла з підліткового віку, навіть повинна побачити ці гріхи. Тому що ми багато в чому успадковуємо гріховні схильності наших батьків, хоча б тільки тому, що були виховані саме цими людьми. І щоб не дозволити батьківському гріху заволодіти нами, цей гріх слід чітко й ясно зрозуміти.

Вчинки батьків можуть бути підлими та мерзенними, адже такими можуть бути взагалі вчинки людей. І звичайно ж, дитина свідомого віку, підліток обов’язково повинен розуміти, що подібний вчинок батька – неприпустимий за жодних обставин.

Наприклад, розлучення, з усіма проблемами, що часто відбувається у разі перелюбу.

Мама кидає чоловіка, рідних дітей, йде до «чужого чоловіка». Тато «знайшов молоденьку» і забув про дружину, яка віддала йому всю молодість, забув дітей. Так не повинні чинити ті, хто називає себе людьми, тим більше християнами. Не повинні, а чинять. Як поважати батька чи матір у такому разі?

Якщо дитина сприймає подібну поведінку як нормальну, звикаючи до чергування татових дружин і маминих чоловіків, вона, швидше за все, сама стане розпусною, навряд чи зможе створити та зберегти чесний шлюб. Тому шанування батьків ніяк не може означати, що їх потрібно вважати правими.

Можна засудити гріх і треба його засудити, але при цьому не засудити людину. Неймовірно важко, коли йдеться про близьких людей, і коли гріх, той самий перелюб чи пияцтво, зруйнував твою сім’ю. Але, з іншого боку, у сім’ї якраз легше. Ти чітко і ясно розумієш, що тато чи мама вчинили страшний гріх.

Та ще зрозуміліше бачиш наслідки цього гріха – як руйнується все довкола, як страждає безліч людей. Але при цьому – ти любиш цю людину, свого грішного батька, матір, яка згрішила. Кохання допоможе не судити, але пожаліти, допоможе побачити можливе виправдання і, не виправдовуючи гріха, виправдати людину.

Джерело

Добавить комментарий