Подвиг — думати не про себе

Коли чоловік повертається додому, у нього є три варіанти уявлень про те, що на нього чекає:
1. Прийду додому, відпочину: поїм і потуплю за компом.
2. Прийду додому, а там знову дружина кричати почне, не дасть своїми розпитуваннями відпочити … навіщо я тільки одружився?
3. Прийду додому, а там дружина втомлена — весь день билася з дітьми, гралася з ними, прибирала, готувала; треба буде зробити їй приємне – допомогти, поговорити, втішити її.

Коли дружина чекає на чоловіка з роботи, у неї також є три варіанти:
1. Як прийде, відпочину від дітей, полежу на ліжку, потуплю в телефоні або почитаю журнал.
2. Як прийде, знову почне кричати, що я все неправильно зробила, про нього зовсім не думаю, не поважаю; потім втупиться в комп’ютер, запиваючи ігри пивом … навіщо я тільки заміж виходила?
3. Як прийде, не мучитиму його розмовами — адже його цілий день бісив начальник; погодую та буду ласкава. Неважко здогадатися, мої друзі, які варіанти правильні, а які ні.

Очевидно, коли і чоловік, і дружина одночасно намагаються стежити за собою та роблять правильні кроки, їх неминуче накриє хвиля кохання.

Очевидно й інше: щоб зробити правильний крок, подвиг — зусилля над собою. По суті, любов і є подвигом, коли ти дбаєш не про себе, а про свою половинку.

Сьогодні ми стикаємося з такою проблемою: молоді люди, які одружуються, просто нічого не знають про цей подвиг, їм не розповіли про це батьки, їм не показало приклад оточення. Тому не варто засуджувати тих, кому не вдалося створити нормальну сім’ю… Швидше за все, вони навіть і не знали, як її створювати.

Оскільки життя не комп’ютерна гра і неможливо натиснути кнопку Save, щоб потім пройти якийсь епізод ще раз, тому й отримуємо, що у нас більше половини сімей розпадається.

Священник Павло Островський

Добавить комментарий