Важливість вечірньої молитви

Серед інших помилок, що існують в церковному середовищі, своє місце займає переконання, ніби молитва повинна бути виключно справою бажання. Особисто мені не один десяток разів від самих різних людей доводилося чути, що їм складно регулярно молитися вранці та вечорами. Тому вони моляться від випадку до випадку. Аргумент завжди наводиться один і той же: не можна ж молитися без бажання! Причому йдеться це щоразу з такою переконаністю, ніби це правда. Воно й зрозуміло: читати кожен раз ранкове та вечірнє правило дійсно непросто, а тут така відмовка. Хоча, по правді сказати, чим наводити такі аргументи, то вже краще мовчати.

Насправді основа основ молитовного подвигу – самоспонукання. Звичайно, молитва без бажання й близько не принесе тих плодів, які дає щире звернення до Бога з бажанням і вірою. Однак, незайвим буде себе запитати: а як часто у нас виникає бажання молитися? У тому-то й справа, що нечасто. Настільки нечасто, що звертайся ми до Бога тільки тоді, коли бажання є, то молилися б ми, в кращому випадку, раз в пару місяців. Тому і затребувана так в церковному середовищі молитва, що називається, з-під палиці, тому що молитовний навик виробляється саме за її допомоги.

Іншими словами: хочеш навчитися молитися з бажанням, старайся молитися всупереч небажанню. Тобто у тих же вечірніх молитвах, крім звернення до Бога та подяки за прожитий день, важливим є той факт, що вони є не просто набором молитов, а, перш за все, — «правилом». Тим, що увійшло в норму, тим, що дисциплінує, робить не тільки молитовне, а й звичайне життя впорядкованим, розміреним, спокійним.

У зв’язку з цим, до речі сказати, всяке значення втрачає цілий ряд питань. Наприклад, чи читати вечірні молитви старослов’янською мовою або читання українською або російською теж допустимо? Зрозуміло, що в контексті нинішньої політичної ситуації питання мови на слуху, в тому числі й в окремих церковних людей. Однак цей факт зовсім не робить питання мови принциповим. По-перше, незрозумілість церковнослов’янської мови явно перебільшена: досить читати вечірні молитви старослов’янською мовою уважно упродовж місяця-двох і їхній сенс, в цілому, стане цілком ясним. Для усунення ж питань, що пов’язані з окремими словами та виразами, існують спеціальні словники, інтернет. По-друге, читати ті ж вечірні молитви старослов’янською – загальна практика. Читати російською або українською – допустимо.

Або, наприклад, чи допустимо читати замість повних молитов скорочені? Ясно, що якщо вечірнє правило є важливим, перш за все саме як правило, то вже не настільки важливо які саме молитви і в якій кількості читати. Звичайно, прочитувати перед сном всі вечірні молитви – кращий із варіантів. Однак, ситуації бувають різними. Якщо, наприклад, людина змушена працювати більшу частину дня, а на нормальну молитву не залишається ні часу, ні сил, то набагато краще читати регулярно три-чотири молитви, ніж повне правило, коли доведеться. Те ж можна сказати і про матерів маленьких дітей, які своїм часом не володіють зовсім. Буває, що людина, за довгі роки церковності, так звикла до правила, що читає його напам’ять не замислюючись і не усвідомлюючи що читає. В такому випадку, незайвим буде на деякий час замість звичних вечірніх молитов почати читати що-небудь інше. Псалми, наприклад. Знову-таки тому, що у правилі важливим є перш за все сам факт молитви перед сном.

Отже, підсумовуючи сказане, важливими є як щоденне молитовне правило, так і регулярне самоспонукання для його виконання. І те, і інше бере початок у багатовіковому досвіді Церкви, який є спасительним для кожної людини, що встала на шлях спасіння та присвятила своє життя виконанню заповідей Божих.

Протоієрей Володимир Пучков

Джерело

 

Добавить комментарий