Для сучасної людини, яка вся є немічною, слабкою, хворобливою, практично нездатною до духовного подвигу, головний центр уваги полягає саме в тому, щоб не втрачати теплоти, любові, милості; вчитися служити без себелюбства, без образ.
І те, що здається обтяжливим, зробити радісним, як учить святий Іоанн Кронштадтський, який завжди примушував себе і завжди боровся зі собою.
Довести справу до того, щоб служіння людям було нам насолодою, щоб мале щоденне трудництво, без якого неможливо співіснування, було б для нас бажаним і приносило свій духовний плід.
Християнин повинен завжди добиватися якості у своїх буденних справах.
Дуже небезпечним є те внутрішнє розслаблення, яке провокується якимось невдоволенням, непримиренністю, себелюбством, через яке страждають наші маленькі буденні справи, а їх ланки становлять ланцюг денних праць.
Дуже небезпечно жити в цих недоробках, недомовках і замість золота цих ланок задовольнятися іржею, задовольнятися окисами заліза, образно говорю.
Протоієрей Артемій Володимиров
