Субота Похвали Божої Матері – день гімну на честь Богоматері

Як нам прославити Богородицю? Як зрозуміти її важливість у нашому житті? Важливість у справі нашого зцілення від гріхів, від смерті та диявола. У день похвали прославимо Її словами Київського богослова, священника та святого священномученика Анатолія (Жураковського). Його проповіді зберегли його духовні чада, вони звучали на Солом’янці у храмі в середині двадцятих. Це людина, яка в ті темні дні бродила у важких думах одним київським двором і раптом на дереві побачила образ Богоматері з Немовлям і втішилася великою втіхою: «Якщо Вона тут, не пішла у цей безбожний час, значить благодать із нами, Бог із нами ». Його словами прославляємо Діву.

За словами священномученика, Богородиця – це «вершина, з якої відкривається вся безмірність євангельських горизонтів». Через Неї «нетління та воскресіння й обоження людини, і не тільки людини, але й всієї хитромудрої тварі, що очікує одкровення синів Божих».

Життя Богородиці нерозривне з Життям Спасителя: «І був день, для всіх людей і для всього світу схожий на всі земні дні. Цього дня так само, як завжди, метушилися, мучилися, веселилися у своїй невеселій веселості люди. Але цього дня вирішувалася доля світу. Вона сказала «Се, Раба Господня», Дух осінив Її, і Вона зачала в утробі Своїй Слово Життя. Дев’ять місяців Вона носила Його під серцем, Вона прийняла Його до Своїх рук. Вона бачила Його першу посмішку, перші невпевнені дитячі рухи. Вона бачила і знала те, чого ніхто не бачив і чого ніхто ніколи не дізнається, тому що євангелісти не повідомили нам майже жодного слова про ці солодкі таємниці перших років. До Неї першими прийшли перелякані пастухи і Їй розповіли про страшні видіння ангельської слави. Далекі мудреці Сходу перед Нею викладали свої обчислення, плоди своєї мудрості. До неї простягав Симеон свої тремтячі руки, і Вона чула його тріумфуючий пророчий гімн і жахливу загадку про зброю, що пройде Їй крізь серце.

Вона відкривала Книгу Закону і разом із Ним стала на молитву перед Небесним Отцем. І коли, через багато років, Він виходив на страшний шлях громадського служіння, Вона підвела Його до першого чуда. І коли від Божественного дотику вода у водоносах Кани іскрилася радісним вином, Вона стояла поряд і Вона одна, можливо, зрозуміла страшний сенс Його слів про «Його час» і в цьому першому тріумфуванні прозрівала й величну тишу Таємної Вечері, і жах Голгофи, і торжество Воскресіння».

Субота Похвали Божої Матері – це день гімну на честь Богоматері. Цю добу хвали в думках священномученика називають «днем хвали за Її досконалість». Про непересічне ми говоримо: «Талановитий у всьому». Тим більше прославимо Богородицю «не за якісь окремі прояви Її любові, а за Її Божественну красу й ні з чим не порівнянну досконалість.

Буває так, що коли подорожній йде довгим і важким шляхом, він зупиняється десь біля струмка, під тінню дерева, відпочиває від пережитих у дорозі випробувань, набирається сил для подальшої подорожі. Ми йдемо зараз нелегким шляхом, проходимо через терени Великого посту… ось у ці дні, у дні прославлення Божої Матері, Церква ніби хоче дати відпочинок, втіху нашій душі, після всього пережитого вдихнути нові сили для того, що ще треба пережити, і вона звертає наші погляди до Великої Втішительки людського роду, підводить під Її рятівний покров».

Богородиця чистіша та вища за небо і при цьому Вона така близька, така рідна. Людина спочатку зароджується всередині матері, потім живиться її тілом, живе її життям. І перше слово, і перше почуття любові ми відчуваємо до матері. Це все на думку наших святих прообраз ставлення християнина до Матері нашої Богородиці. Вона дала світові Плоть і Кров життєдайну Божественного Агнця.

Все Його життя всередині Неї, нам неможливо проникнути в таємницю Діви. Сщмч. Анатолій, розмірковуючи про це, зауважує, що безліч ікон Богоматері говорять нам не тільки про милосердя Її, а й про її потаємне життя. «Таін єсі Богородице рай» — Вона є осередком безлічі таємниць, Вона — живий сад Божий. «Раєм таємниць» називає Її свята Церква, і ця таємниця Божої Матері недоступна для нашого людського розуму. «Один богослов робить справедливе зауваження про те, що якщо ми візьмемо все догматичне богослов’я, то будемо вражені тим, як мало там говориться про Богоматерь. Ми, можливо, знайдемо там всього кілька сторінок, присвячених Їй, тоді як свята Церква не перестає славити Її ім’я, а в житті кожного вірянина це ім’я займає особливе, невимовне, ні з чим не порівнянне місце…

Отже, наш людський розум, наша мудрість не може проникнути в таємницю Богоматері. Якщо ми хочемо відкрити цю таємницю, хочемо знайти одкровення про Богоматір, то ми маємо насамперед звернутися до богослужбових гімнів, до молитов, а потім і до святих ікон, бо вони не лише літопис про милосердя Богородиці, але це і живе одкровення про таємниці. Її життя».

Отець Анатолій зауважує, що наші стосунки з Матір’ю Світла виражаються через Богородичні ікони. Розкриваючи у проповіді «Про ікону Богородиці» богословське значення тих чи інших образів Владичиці він тонко підмічає, що для людини Діва – джерело радості: «А ось ікони, які свідчать про особливу радість, яку посилає Мати Божа, – «Втамуй моя печалі», « Несподівана радість», «Всіх скорботних радість». Від одного найменування цих ікон ніби світлі промені спускаються до нас, у наше скорботне життя… і від одного цього перерахування в серці нашому стане світліше та радісніше й спокійніше… милість Матері Божої проливається на нас не лише в наших земних скорботах, але й у наших душевних обстановинах; у дні душевного сум’яття ми теж повинні шукати підтримки у Божої Матері …

Ми знаємо, як Марія Єгипетська, велика грішниця, випадково потрапила до Єрусалиму. Вона хотіла увійти до храму та вклонитися Хресту Господньому, але не змогла, ніби невидимі сили стримували її. У сум’ятті підняла вона свій погляд, і зустрілася з поглядом Матері Божої, що дивився на неї з ікони. Одна мить, одна хвилина, в яку зустрілися два погляди, погляд Чистої Благословенної з поглядом грішниці – і вся душа цієї грішниці вражена, вона падає в сльозах і розкаянні й стає вже не грішницею, а тією святою, яка весь світ здивує подвигами благочестя. І все це сталося від зіткнення з Божою Матір’ю, від однієї зустрічі з Її поглядом».

Чистота Богородиці дивовижна, вона має велику привабливу силу. Споглядаючи чистоту Марії, постає питання перед людським розумом – у чому таємниця її пріснодівства? Християни по-різному вирішували цю богословську загадку. Протестанти її не помітили з властивою їм короткозорістю, католики догматизували, а православні схиляються перед таємницею. Про це розмірковує священномученик: «Дівство Богоматері незбагненне, незрозуміле, неприродне, про нього ми не можемо міркувати, не можемо його осягнути. Воно особливої ​​благодатної природи. Тому у католиків навіть вчення про дівоцтво Богоматері вилилося в особливий догмат непорочного зачаття. Православна Церква цього догмату не знає, але це не тому, що вона менше шанує Божу Матір, а тому, що вона не вважає за можливе входити в цю таємницю, втаємничену від людини. Вона перед цією таємницею закриває своє обличчя й у смиренні схиляється перед Її непорочністю, перед чистотою Її Пріснодівства».

Діва, Богородиця Марія єдина привернула до себе Слово Боже. Через її смирення світ прикрасився й переобразився втіленим Богом. Саме від Неї Христос взяв тіло, з Її клітин втілився, мав, можливо, колір Її очей і Її риси можна було розглянути в Особі Бога, що втілився. Він успадковував як людина Її гени, В Ньому через Неї тече кров від царя Давида, Авраама та Адама.

Ієрей Андрій Гавриленко

Джерело

 

 

 
 
 

 

 

Добавить комментарий