Чи допустимий для християнина «платонічний роман»?

Батюшка, що робити, якщо одружений чоловік нарешті, нехай і пізно, але зустрів жінку, яка поділяє його погляди та інтереси, підтримує його духовні та творчі прагнення, тоді як дружина залишається до них байдужою? В результаті зав’язується нехай і платонічний роман через інтелектуальний і душевний вакуум у сімейних стосунках. Що робити у таких випадках?


Ніякої особливої ​​«дружби» між одруженим чоловіком та будь-якою жінкою, крім його дружини, не повинно бути в принципі. Це зауваження стає особливо актуальним, якщо між подружжям існує якесь непорозуміння. Сказане стосується і православних людей, які звикли боротися з блудними прагненнями.

Здавалося б, людина дійсно відчуває найчистіші, добрі, дружні почуття, зрозуміло, не розглядаючи об’єкт своїх симпатій як можливий сексуальний партнер. Але насправді все це лише ілюзія. Спокуса тим часом зріє, міцніє та росте, щоб у певний момент прорватися назовні.

Добре, якщо людина знайде в собі достатньо сил, мужності та відповідальності вчасно сказати собі: «Стоп!», не прикриваючись лукаво апостольськими словами про те, що любов «усе покриває» (1 Кор. 13: 7). Святий апостол Павло говорить про зовсім іншу любов…

Коли людина розуміє, що її почуття та дії неправедні, перед нею відкриваються два шляхи. Варіант перший: покаятися, додати до «чорного списку» номер телефону, спалити всі мости, сказавши: «Пробач, Господи! Все це було моїм гріхом! Якщо ж на такий крок не вистачає сил, а бажання покаятися не виникає, людина починає підлаштовувати навколишню реальність під себе — створювати хибний світ. У цій новій, спотвореній картині світу, яку вона у такому разі вибудовує, гріх починає виглядати зовсім не так огидно.

«Нічого страшного, по суті, не відбувається», — заколисує вона свою совість, тим більше що, здавалося б, ніякими блудними прагненнями вона/він і не керується.

«Я думав, що знаю, що таке кохання. Але я помилявся. Справжнє знання прийшло до мене тільки тепер! — думає така людина. Але це — лише ілюзія, це «справжнє» кохання теж неодмінно пройде, тому що насправді йдеться всього лише про закоханість і гормональне бурління, що виряджаються в благочестивий одяг. Всі декорації зникнуть, і виявиться, що поряд із тобою — знову зовсім чужа людина та ні про яку «дивовижну спорідненість душ» годі й говорити.
На жаль, часто протверезіння настає надто пізно, коли на заміну піднесеному псевдодуховному потягу приходить звичайний плотський. Десяте правило Константинопольського собору 861 року так пише про те, як пристрасті спотворюють людську свідомість: «Як ті, що віддалися пристрастям своїм, не тільки не жахаються покарання, що визначається священними правилами, але… спотворюють сенс їх, щоб, за надлишком пристрасного спокуси зло здавалося для них не тільки не осудним, але навіть божественним».

Щоб на ранніх етапах запобігти трагедії, слід пам’ятати: критерій для неупередженої оцінки ситуації існує. Припустимо, чоловікові приносить задоволення творча співпраця з якоюсь жінкою. Він може годинами проводити з нею час на роботі разом вирішуючи якісь завдання. Але як тільки він залишив робоче місце, він перестає про неї думати й взагалі не згадає до наступної робочої зустрічі, тобто поза роботою його турбують зовсім інші речі. Так, це істотна частина його життя, але в жодному разі не якась особлива! У цьому випадку, якщо він не згадує про цю жінку, коли її немає поруч, мова справді йде про нормальні дружні чи ділові стосунки, що мають право на існування.

Однак якщо ж він продовжує думати про неї вдома, прагне зустрічей, знаходить привід зателефонувати зайвий раз, нехай навіть, згадавши про щось важливе, і тим більше починає порівнювати її з дружиною, то вважай: небезпека — на порозі, а може, він вже її проґавив і ситуація зайшла дуже далеко…

Справа в тому, що сексуальна сфера людської особистості влаштована граничним чином. До настання певної фази розвитку почуттів людина ще може їм чинити опір, а коли поріг перейдено, виявляється вона вже до цього практично нездатна.

До певного моменту всі ми здатні чинити опір інстинктам. «Зав’язавши», алкоголіку досить випити лише чарку, і він уже не знайде в собі сил, щоб зупинитися. Це ж зауваження  у повній мірі стосується й чоловічого потягу до протилежної статі.

Щоправда, одному досить «чарки», а захисна стіна іншого впаде не так просто. Християнин покликаний пильно стежити за своїми почуттями, думками та діями, не спокушаючись із приводу їхньої істинної спрямованості, й заздалегідь твердо позначити внутрішню межу, яку не слід переступати.

Протоієрей Максим Первозванський

Добавить комментарий