Великдень зі сльозами на очах

Великодня радість під час війни особлива. Вона зовсім не схожа на те, що відчуває душа у мирний час.

Симпатична весела синичка прилетіла до свого будиночка на балконі під гучне виття тривожної сирени. Запашний аромат квітучих дерев просякнутий запахом гару будинків, що згоріли від фосфорних бомб. Тиха радість вічності поєднується з гірким сумом повсякденності. Синьо-сонячні очі небес дивляться у темно-сірі зіниці бездонного людського горя.

Війна малює фарбами вогню та болю картину під назвою «Земне життя». Але, хіба не те саме відбувається з душею людини, коли вона йде з цієї юдолі страждань? Близькі, рідні, друзі, робота, дім, сад, город – все, чим жив, дихав, що любив, поступово тане, зменшується в розмірах і зникає з останнім зітханням, з останнім ударом серця. Різниця лише у цьому, що війна це робить швидко, потужно, масово, наочно, з віртуозним професіоналізмом. Скільки таких військових сторінок було вже прогорнуто у Книзі часу до нас! Скільки буде після нас.

Людські долі – дрібні піщинки у великих барханах всесвітньої історії. Люди будують та руйнують, творять нове на руїнах старого, забуваючи гіркі уроки минулого, уперто повторюють їх у майбутньому. Час вчить нас тому, що він нічого не вчить.

Мине колись і ця війна. Заростуть травою могили всіх, хто жив у цей темний час, хто помер від горя, ран та хвороб. Але не пройде те, що прийшло до нас із Неба на Великдень. Про це нагадує мале дитя, що тягне свої рученята до обличчя матері, і весняний вітер, що несе з полів запах молодої трави. Про це намагається сказати спів солов’я і собака, яка рано-вранці полиже тобі руку, викликаючи на прогулянку. Все, що створено Любов’ю, з любов’ю і для любові, говорить про те, що вона, Любов, у всьому світі господиня.

Смерть тут – лише непрошена гостя, і вона не має жодного права забрати у нас любов Воскреслого Христа. Що б не трапилося, як би не склалася доля, душі наші в могутніх руках Бога, і не існує у всьому всесвіті такої сили, яка могла б нас у Нього відібрати.

Христос Воскрес! І оновлюється, мов орля, юність наша (Пс. 102:5).

Христос Воскрес! І на місці зруйнованого снарядами будинку постає дім нерукотворний, вічне (2Кор. 5:1).

Христос Воскрес! І Мати Божа, обіймаючи загиблих дітей, повертає їх щасливим батькам.

Христос Воскрес! І висохли сльози, втекло горе, зникла смерть.

Христос Воскрес! І вбиті, поховані у дворах своїх будинків, знову вдихають запах квітучого бузку.

Христос Воскрес! І спорожніли цвинтарі, річки наповнилися прозорою водою, небо співом птахів, а повітря ароматом вічності.

Христос Воскрес! І творіння, яке мучилося століттями, сковане людським гріхом, знову заспівало райські пісні.

Христос Воскрес! І кішка, муркочучи, знову треться об ноги господині, а собака з радісним вереском кидається на шию своєму господареві.

Христос Воскрес! І квітучі трави заспівали, риби завели хороводи у воді, а птахи влаштували веселі танці у повітрі. 

Христос Воскрес! І диявольське гарчання війни захлинулося і померло.

Христос Воскрес! І Життя перемогло смерть, радість поглинула горе.

Христос Воскрес! І все наповнилося тріумфуванням вічно юної радості.

Христос Воскрес! І люди разом з ангелами славлять Творця і оспівують хвалу Богові.

Христос Воскрес! І ми бачимо на власні очі святих, яким молилися все життя, цілуємо їх та обіймаємо своїми руками.

Христос Воскрес! І кропило, зіткане із сонячних променів, окроплює наше серце росою благодаті.

Христос Воскрес! І ми дивимося на світле обличчя Сина Божого, дякуючи Йому за всі благодіяння.

Христос Воскрес! І все стародавнє минуло, ото сталось нове! (2Кор. 5:17).

Христос Воскрес! І всіх поглинув рай.

Що ми готові витримати для того, щоб уся ця радість стала нашою? На що ми готові піти, щоб це торжество нас не оминуло? Яку ціну ми готові внести, щоб не рік, не сто, не тисячу років, а завжди, на всі віки жити поруч із праведниками і святими в променях нескінченної Божественної Любові та радості? Скільки не шкода віддати за це? Усе…?

Ну тоді приготуйся заплатити цю ціну. Не ний, не стогни, не ремствуй, не журись, не бійся, не зневіряйся! Адже насправді ти платиш вельми мало. Ти за свою копійку отримуєш безцінний капітал. Все минеться, але Христос і те, що належить Йому, нікуди не піде. Тому що все «через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть» (Кол. 1:16-17).

Там, за димом війни, за виттям снарядів, за стогоном, плачем, болем і кров’ю «сьогодні», чекає на тебе твоє вічне «завтра», і воно обов’язково тебе дочекається. Тільки й ти про нього пам’ятай і не спускай його ніколи з уваги.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Протоієрей Ігор Рябко

Фото УНІАН

Джерело

Добавить комментарий