Радониця — спомин про загальне воскресіння

Сумніших місць на землі, ніж цвинтар, немає. Тут віддають землі найдорожче.
 Тут місце сліз, жалобних стрічок та вінків. Місце останніх слів і криків. Тут ховаються земні мрії та тлінні надії. Це місце, пов’язане з пам’яттю всього, що було спільного з покійним.

Але не помиляйся, людина! Цвинтар – це, перш за все, місце очікування. Хрест, що стоїть над могилою, не просто символ минулого, це нагадування про майбутнє. Пагорб могильний не зможе закрити вічні надії людини. Ми воскреснемо, і це безпосередньо пов’язане з Воскресінням Христовим.

Христос помер, апостоли думали, що все втрачене. Йосиф, що поховали Іісуса, Никодим та інші явно ховали Його назавжди. Інакше, за словами одного святителя, для чого вживати стільки алою та смирни, від великої кількості яких і жива людина могла втратити життя? Навіщо обвивати Померлого плащаницею і покладати на Його голову похоронний плат? Навіщо Мироносицям приходити через день, щоб ще раз полити його Тіло бальзамуючим миром? Вони думали, що попрощалися з Ним назавжди.

Але там, де людство шукало сліз, Бог знайшов зцілення від усіх скорбот. Воскресіння Христове – абсолютно новий погляд на життя. Це створення Життя Вічного. Це створення шляху, яким піде все людство до свого воскресіння.

Ті, хто переживає за себе, рідних, за весь світ – радійте! Знайдено засіб зцілення людства від усякого зла. Цей засіб знайдений  не земними засобами, а небесною силою. Прийде час, і «отре Бог всяку сльозу з очей» (Откров. 21:4).

У Своєму Воскресінні Христос прийняв владу воскресити всіх, хто помер в Адамі. Він Новий Адам та родоначальник нового людства. Він уже в цьому житті воскресає духом тих, хто звертається до Нього з вірою та послухом. За труною душі, що жили з Ним у любові на землі, вже отримують відплату радості, та над ними смерть і туга не мають влади. У майбутньому великому воскресінні тіла всіх воскреснуть для Суду та відплати за справи, які з тілом зробили (2 Пет. 1:4).

Сьогодні, особливо молячись за наших померлих, треба розуміти, Кому ми молимося пасхальним чином? Адже наші прохання до Господа Життя, до Люблячого Отця, до Того, Хто має ключі від смерті та пекла.

Ми просимо “прощення гріхів”, бо саме для того, щоб взяти їх на Себе, прийшов Агнець Божий (Ін. 1:29). Отже, ми просимо у Того, Хто має владу прощати гріхи. Просимо та будемо почуті.

Ми просимо милості Божої. Придивіться до Розп’яття, адже з Хреста Христос обіймає Вас. Ми закликаємо та благаємо, щоб ці обійми були відкриті й нашим покійним. Просимо і будемо почуті.

Ми просимо “Царства Небесного”. Просимо домівкою зробити Небо. Бог це зробив з Хреста для розсудливого розбійника. Першим увійшов до раю великий грішник, який покаявся. І ми віримо, що наша любов, наші приношення будуть побачені та прийняті. Просимо й будемо почуті.

Служба і сам день Радониці – це нагадування нам про безсмертя Іісуса та всіх, хто любить Його. Прийде час, і ми воскреснемо, як Воскрес Він і земля тряслася (Мф. 28:2), коли з її надр, як із утроби матері, виходив Великий «Первісток із мертвих» (Кол. 1:18). Христос спонукає всі сили природи та назавжди єднає наші душі й наші перетворені силою воскресіння тіла.

Христос Своїм Воскресінням створив загальний Закон народження у вічне життя, за яким повстануть свого часу з утроби земної всі покійні.

Нашу долю вирішує не людина, а Бог Всемогутній, Який створив синьооку Землю та небесну блакить. Наше потойбічне життя вирішилося під час Хресної смерті, а наше воскресіння зумовлене Його Повстанням із мертвих. Ми Христовою перемогою над смертю та пеклом «приречені» жити вічно. І це чудово! А далі, за словами свт. Інокентія Одеського: «Залишається тільки наслідувати Його повеління, поширювати Його світло, розливати Його життя. — Ви, які зітхаєте під тягарем схильної до гріха природи, не знаєте як скинути ярмо пристрастей, — підбадьортеся та втіштися! Таємниця духовного паки-буття розгадана на Голгофі; є… Спаситель від зв’язків гріховних! Після цього нам залишається тільки використовувати засоби благодаті, Ним відкриті, прищеплюватися до Нього вірою та любов’ю, ходити стопами Його; – і в нас створиться ще “серце чисте”, і в утробі нашій оновиться дух правий (Пс. 50:12). Ви, ті, хто шукає безсмертя, все життя ганяєтеся за славою, якщо хочете безсмертя істинного, слави нев’янучої, то не шукайте їх ніде, крім гробу Христового: тут джерело життя та нетління! Воскреслий Спаситель створить вас безсмертними не тільки на ім’я, як робить світ та історія, а дасть вам життя вічне».

Божа премудрість має таке правило: всі важливі події заздалегідь передвіщаються, щоб люди знали, чекали та могли приготувати себе до очікуваного. Про потойбічне життя душі Бог сказав ще Мойсеєві, назвавши себе Богом Авраама, Ісаака та Якова, говорячи про померлих праотців як про тих, хто реально живі. Про воскресіння Господь неодноразово говорив через пророків: Мойсея, Єремію, Даниїла. Під час Свого життя зазначив, що ім’я Його – «Воскресіння та Життя» (Ін. 11:25).

Цими днями прийнято відвідувати цвинтар, як поле, засіяне насінням. Прийде час і проросте зерно, і вийдуть мертві на суд. Тому цвинтарі для нас – потенційний гріб Христа. Це місце є священним. Як у Єрусалимі гріб Іісуса порожній, так і виведе Господь нас із гробів наших. Над усіма мерцями прозвучить голос Життя, і смерть відступить, і буде дійсним закон воскресіння.

Христос Воскрес силою Свого Божества з волі Отця. Така сама воля Отця і про кожного з нас. Є в Євангелії приголомшливий пасаж про дивовижну силу Христа: «Не дивуйтеся цьому; бо настає час, коли всі, хто у гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, що творили добро для воскресіння на життя, а ті, хто робили зло – на воскресіння осуду» (Ін. 5:28–29).

Воскресіння Христове перевернуло світопорядок. Буття і матерія змінилися не просто за якістю, їм дано новий ступінь – нетління та вічність. Христос Воскрес! Це не просто про людину, це про людську природу. У гробі Христовому не були поховані надії, а відновлені й затверджені навіки.

Над могилами зараз звучить «Христос Воскрес!». Це величезна перемога. Ми стали її учасниками. Це звучить гімн Переможцю, якого є за що нам хвалити. Ми радіємо, коли отримуємо підвищення за посадою або набуваємо якихось земних благ, – зараз же в Особі Іісуса нам повернуто все, що втрачено в Адамі, як каже свт. Інокентій Херсонський у «Світлій седмиці»: «Нам повернуто… велич чад Божих, вручені всі права на Царство Небесне! – Ми вітаємо один одного із закінченням великих небезпек: ран, полону, облоги від ворогів, – а нині ми всі звільнилися пекельних, нерозв’язних пут! – О, воістину “цього дня, який створив Господь, зрадіємо та звеселимося в онь!” (Пс. 117:24)».

Ієрей Андрій Гавриленко

Добавить комментарий