Питання: Чомусь до підліткового віку діти слухняно ходять за ручку до храму, а потім відпадають від Церкви, ніби світ починає повертати їхній рух у протилежний бік. Що з ними треба робити?
– Діти слухаються, а потім вони починають входити в освоєння того дару, який даний їм від Господа, – у выльну волю. Вони мають стати вільними, самі прийти до Бога. Іноді це затягується на багато років, іноді це дуже болісно. І нічого ми з цим зробити не можемо, крім того досвіду життя в Бозі, який повинен у них бути в самому серці з дитинства.
Важливо, щоб ми жили заповідями. Якщо діти в батькові й матері побачать добрих, сердечних людей, які люблять молитву, які роблять все за християнськими заповідями, цей досвід покаже їм, куди йти в житті. Якщо ж це будуть лише слова, а ми постійно сваритимемося, тато буде коротко з дітьми молитися та відправлятимеме їх спати, а сам весь час дивитиметься серіали, кричати на маму й займатиметься тільки собою, то ніяка татова проповідь не подіє.
Царство Боже не розповідається, а показується. Про Нього розповідати можна, є люди, які від розповіді можуть увірувати. Але краще Його показати. У цьому саме має бути приклад батьків. Царство Боже має бути показане, як велике добро.
Звичайно, треба вчити дітей молитві, треба обов’язково з ними молитися разом. Потрібно давати їм читати молитви, щодня читати з ними Євангеліє. Якщо є можливість, пояснювати їм. Треба читати з ними житія святих, треба розмовляти з ними постійно про це, ставити складні питання, показувати, який складний світ, як виконуються заповіді.
Протоієрей Федір Бородін
