Що робити, якщо дитина капризує?

Жодних примх батьки не повинні взагалі допускати. Дитина повинна знати, що за її примхою слідує катастрофа, вона обов’язково буде покарана, ніколи її примха не буде виконана, просто ніколи.

Прислів’я «чим би дитя не тішилося, аби не плакало» треба забути до смерті. Це дуже шкідливо. Річ у тім, якщо дорослі поступаються дитині, тому що її люблять, то й виконують усілякі її примхи.

Постійно потрібно протидіяти цьому тиску. Також і у протилежному напрямку; і щоразу пояснювати. Тільки спокійно. Кричати не треба. А щоразу після того, як вона закінчила свою капризну істерику, треба пояснювати: «Послухай, друже (або «мила моя»), ніколи в житті ти не отримаєш те, чого бажаєш домогтися примхами. Капризи настільки огидні, що я до завтрашнього дня з тобою навіть не розмовлятиму». І все. Цілком спокійно, і це витримувати.

Тоді дитина побачить. Тому що вона вередує і хоче чогось досягти, а досягає щоразу зворотнього. І вона перепрограмується.

Потім наступний етап. Потрібно з’ясувати, де вона цього навчилася. Може, бабуся потурає її капризам. Тоді треба на якийсь дуже великий час перестати відпускати до бабусі. А якщо спілкуватися, то тільки при батьках, і бабусі суворо наказати: якщо ти виконуватимеш примхи і не дотримуватимешся в цьому сенсі політики тата й мами, то вибач, тобі доведеться десь шукати інших онуків, у якомусь іншому дворі. Тому що педагогічна політика тата, мами, бабусі має бути абсолютно ідентичною.

Так не буває, щоб міністр закордонних справ говорив одне, а заступник – інше, прямо протилежне. Вся дипломатія розвалиться й зашкодить державі.

Тільки в єдиному струмені. Як годинник, всі шестерні в потрібному напрямку з потрібною швидкістю, тоді годинник ходить точно. І у педагогіці це є дуже важливим.

Чому для діток дуже важливий порядок? Правила, можна сказати, правила гри, якщо завгодно. Тоді їм комфортно. Ось такі правила. Тоді вона швидко піде, а вже в п’ятнадцять років буде: «Здрастуйте, мамо, здравствуйте, татку!»

З тими, хто в цю політику не вписується, припиняється спілкування.

Протоієрей Димитрій Смирнов.

Добавить комментарий