Церква завжди виходила зі всіх випробувань сильнішою, ніж була, – митроп. Антоній (Паканич)

Церква завжди виходила зі всіх випробувань сильнішою, ніж була, – митроп. Антоній (Паканич)

І стосується ця думка не лише долі окремих людей, а й долі країн та долі Церкви.

Ті, хто добре знають історію Церкви, зазвичай спокійніше й смиренніше сприймають усі випробування, що випадають на долю церковного народу. Адже скільки разів за майже двотисячолітню історію Церкви могло здатися, що вона стоїть на краю прірви, що ієрархи та духовенство втратили стійкість, а миряни думають лише про земні проблеми. Але щоразу Господь Сам виводив Церкву на потрібний шлях.

Часи були різні: траплялися і найжорстокіші гоніння від язичницької чи богоборчої влади, і внутрішні випробування та розколи, іноді гоніння та розколи проходили одночасно. Часом Церква змушена була йти на деякі поступки гонителям. Усяке бувало. Але завжди Церква виходила з усіх випробувань сильнішою, ніж була до них.

Також нам іноді здається, що всі випробування – це щось зовнішнє, що не стосується нас: мовляв, жили нормально, але тут прийшли гонителі (розкольники, єретики, революції, війни – що завгодно). У тому й річ, що «нормальність» була удавною. Адже всі проблеми, як у житті окремих людей, так і в житті суспільств (а Церква у своїй земній частині – це саме спільнота людей) є наслідком наших гріхів.

Зазвичай у голові пересічної людини є така картина: людина робить гріх – Бог її карає стражданнями. Це не зовсім так. Здійснюючи гріх, ми відганяємо від себе Божу благодать і тим самим стаємо вразливими для зла. Відповідно, покаявшись, повертаємося не тільки в люблячі обійми Господа, але й отримуємо захист від зла. Адже Господь не ґвалтує нашу волю.

Звичайно, наслідки гріхів можуть відчуватися ще довго. Однак наше терпляче перенесення випробувань і скорбот неодмінно буде винагороджене, якщо не в цьому тимчасовому і сповненому страждань житті, то неодмінно в житті майбутнього століття, якого ми очікуємо, щодня повторюючи це в Символі нашої віри.

Які б драматичні явища не відбувалися, які б події не бентежили душу, ми завжди і в усьому повинні довіряти Господу і молитися Йому, боротися з нудьгою, маловір’ям, власними гріхами, щоб очиститися від зла, позбутися всього суєтного та миттєвого, з’єднатися з Господом нашим.

Смирення, терпіння, надія, віра та любов. Тільки тоді світ стане світлішим і Господь буде у всьому.


Джерело

Wayfarer

Wayfarer

Залишити відповідь

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial