Що таке – «щира любов»?
«Найбільше, майте щиру любов одне до одного» (1 Пет. 4:8)
Любов Божа, як любов досконала, веде нас до найвищого добра, вона бажає для нас насамперед досягнення мети, що вказана Господом.
Отже, ось про яке кохання говорить ап. Петро, називаючи її «дбайливою», закликаючи нас до зростання у ній, тобто до розвитку її у собі. Щира любов – це та, що «довготерпить, не дратується, не шукає свого, всього сподівається, все переносить» (1 Кор. 13:5–7). Християнська любов не мрія ідеаліста або теорія філософа, вона – дійсність, і життя має бути повністю просякнуте нею не в почуттях тільки, але й на ділі.
Яким чином ми можемо зростати в любові? Силою зробити це неможливо. Сила, навпаки, вбиває її. Любов, як і натхнення, не може бути викликана нами самими: вона приходить ззовні, тобто, згори. Але будемо пам’ятати, що якщо нам ще недоступний шлях любові, то відкритий шлях послуху Богові, і цим часто досягається любов. Господь у своєму нескінченному милосерді так створив природу людини, що в міру того, як вона виконує свій обов’язок через переконання, пробуджуються в ній і почуття. Якщо у нас немає теплого почуття, не чекатимемо, коли воно прийде. Почнемо і без нього робити те, на що нас сподвигає любов. І справами любові пом’якшиться і зігріється наше холодне серце. Як часто послуга, що надана ближньому, пробуджує в нас співучасть до нього. Співучасть згодом переходить у сердечну прихильність!
Зцілення сухорукого, про яке читаємо в Євангелії (Лк. 6:10), пояснює нам це живим чином. Христос наказав хворому простягнути до Нього руку, коли вона була ще суха і нерухома. Хворий силою віри зміг простягнути її та зцілився. І ми простягнемо сухе серце до Христа, поки ще немає любові, служитимемо ближньому через послух до Бога, – і любов прийде.
День за днем 26 березня
