Для тих, хто вважає, що їм немає що сказати на сповіді

Для тих, хто вважає, що їм немає що сказати на сповіді

Слова старця Філофея (Зервакоса), які корисно згадати кожному перед сповіддю:

Я не люблю Бога всією душею моєю…

Не молюся з увагою, благоговінням і розчуленням серця…

Під час богослужінь, всеношної і навіть під час Божественної літургії і в страшний час звершення таїн я стою в храмі без страху Божого, без благоговіння й уваги.

Часто я затримуюся розумом на неналежних предметах і входжу в бесіду з поганими, нечистими і хульними помислами в цей страшний час Божественної літургії та під час інших служб.

У мене немає глибокого, щирого, діяльного каяття, ні скорботи про гріхи мої, ні сліз.

Я не визнаю з жалем сердечним і з цілковитим усвідомленням того, що, стоячи під час сповіді перед своїм духовним отцем, я стою перед Самим Вседержителем Богом і Йому Самому сповідую свої гріхи.

Я приступаю до таїнства святого Причастя негідно, без належної підготовки, з холодним серцем…

Я не люблю свого ближнього як самого себе…

У мене немає справжньої любові та належної поваги до мого духовного отця…

Не маю стриманості, терпіння, лагідності, смирення: грішу осудом, лихослів’ям, брехнею, багатослів’ям, жартами неподібними, сміхотворством, обуренням, гнівом, злопам’ятством, злобою…

Грішу обжерливістю, багатоядінням, ласощами, таємноядінням.

Грішу усіма моїми почуттями, зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком.

Грішу словом і ділом, волею і неволею, і несвідомо, розумом і серцем.

Від недбальства та лінощів не утримую себе від побажань поганих і нечистих.

Грішу гордістю, пихою, догоджанням.

Грішу самолюбством, грошолюбством, багатостяжанням.

Не зберігаю своє серце від усього лукавого та суєтного, що перешкоджає спілкуванню з Богом.

Не відганяю з належною поспішністю кепські, нечисті, хульні, горді помисли.

Грішу ревнощами та заздрістю, запальністю, гнівом, бажанням помсти.

Я ледачий і недбайливий до виконання своїх обов’язків і до молитви.

У всіх цих гріхах, які я сповідав перед Богом і перед тобою, отче мій духовний, і в незліченних інших моїх гріхах, скоєних мною і не висповіданих через забуття або через незнання, каюсь і прошу у Бога прощення. Прости мене і ти, отець мій духовний, і признач мені молитовне правило, відповідне звершених мною гріхів.

Архімандрит Філофей (Зервакос), ігумен Лонговардського монастиря на о. Парос († 1980)

Джерело

Wayfarer

Wayfarer

Залишити відповідь

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial