Чому навчає нас приклад апостолів Петра й Павла?

Чому навчає нас приклад апостолів Петра й Павла?

29/12 липня Православна Церква святкує День пам’яті первоверховних апостолів Петра й Павла.

Чому ж навчає нас їхнє життя та приклад?

Багато людей упевнені у своїй правоті та схильні мало не проклинати тих, хто з ними не згоден. Все більше роздратування та гніву навколо.

Але давайте згадаємо наших первоверховних апостолів – Петра й Павла.

Петро – перший покликаний апостол. Найвідданіший, найпалкіший учень Христа. Той, чию безкомпромісну віру Сам Господь вказав як приклад:

«Я кажу тобі: ти – Петро [камінь], і на цьому камені Я створю Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її; і дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв’яжеш на землі, те буде пов’язане на небесах, і що дозволиш на землі, те буде дозволено на небі» (Мф. 16:18–19).

І ось цей учень тричі зрікається свого Господа і Вчителя. Але він знаходить у собі сили розкаятися, піднятися та продовжити своє служіння аж до мученицької смерті, через кілька десятиріч.

Павло – народжений з ім’ям Савл, спочатку взагалі не був учнем Христа, більше того, був одним із найжорстокіших переслідувачів перших християн. І він зміг відмовитися від своїх помилок і увійти до сонму апостолів, а Церква разом із Петром називає його Первоверховним. Він так само, як і Павло, завершує свій земний шлях мучеництвом.

Про що це свідчить нам? Коли ми в запалі почуття власної «праведності» поспішаємо засудити ближнього, варто згадати долю Первоверховних Апостолів. Можливо, хтось міг би засудити Петра за його зречення, а Павла – за ті діяння, коли він був гонителем Церкви Христової, не знаючи їхнього подальшого життєвого шляху. Але й ми не знаємо шляхів тих, кого маємо намір засудити. А скільки ще всього залишається прихованого від нас.

Але також важливо усвідомити свій шлях і порівняти себе з апостолами: на якому етапі ми знаходимося? Чи не на етапі гоніння праведних чи, можливо, на етапі зречення? Ми так часто помиляємося щодо ближніх і щодо себе самих. Але тільки серце, очищене щирим покаянням, може позбавити нас помилок. І тільки Господь, зрештою, все розставить на свої місця. І нехай Він допоможе нам опинитися по Його праву руку на Страшному суді.

Митрополит Антоній (Паканич)

Джерело

Wayfarer

Wayfarer

Залишити відповідь

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial