Спочатку кар’єра, потім – діти?

Спочатку кар’єра, потім – діти?

Спочатку – кар’єра, потім – діти.
Напевно, багато хто з нас не рідко ставав мимовільним свідком того, як наші знайомі, друзі, близькі – спочатку прагнуть зробити собі вигідну кар’єру, а вже народження дітей відкладають на потім.

Добре це чи погано?

Перед Вами відповідь на це запитання протоієрея Олександра Лебедєва:

«Відкладання на потім – це найвірніший спосіб занапастити справу. Найдивовижніше, що ми не вчимося на власному досвіді: адже скільки разів бувало, що ретельно продумана й спланована справа руйнувалася, бо в наше життя входили такі моменти, які просто неможливо передбачити.

Так і тут. Кар’єру ми подумки будуємо так, а на ділі все одно виходить інакше, і де гарантії, що взагалі вийде? Гарантій немає. Нема й дітей.

Відкладання на потім входить у звичку і стає єдиним змістом життя. Сумно. Мені доводилося зустрічати людей, які з жалем говорили: «От народила б тоді, зараз була б у мене вже доросла дочка чи син…»

Крім того, всім відомо, що народження та виховання дітей потребує великих зусиль, а звідки взяти сили у зрілому віці, коли всі вони витрачені на досягнення становища в суспільстві, на роботу, кар’єру тощо?

Ще одне помилкове уявлення, на яке спирається міркування про кар’єру та дітей, – впевненість, що в майбутньому все стане легшим. Це зараз доводиться багато працювати, а от стану начальником — і ледарюватиму. Пам’ятаю, як я у розмові з нашим архієреєм висловив сподівання, що, завершивши одну справу, зможу більш-менш звільнитися від праці.

– Запам’ятай, отче Олександре, – сказав він і витримав паузу, – легше не буде! І він мав рацію!

“Всіх справ не переробиш”, – говорить приказка. Нескінченність життєвої метушні всім відома, тому, відкладаючи народження дітей на потім, ми ризикуємо взагалі залишитися без них. А самотність, образлива самотність, коли все життя працював заради майбутніх дітей, а вони так і не з’явилися – річ страшна. Заради чого жив; заради чого кар’єру будував? Чим заповнити цю внутрішню порожнечу?

Жінці над цим питанням потрібно поміркувати ще глибше, тому що для неї дітонародження має більше значення, ніж для чоловіка.

Чого має прагнути кожна людина у своєму житті? Я думаю, що зі мною погодиться будь-хто: до найповнішого, гармонійного розвитку тих обдарувань, якими її нагородив Бог. Це найбільше стосується якихось особливих талантів, властивих саме цій людині. Якщо людина зробила блискучу кар’єру, але занапастила свої таланти – то вона глибоко нещасна, і всі кар’єрні вигоди не тішать її.

А якщо їй вдалося реалізувати себе у будь-якій справі, розкрити свій дар, тоді можна сказати, що життя відбулося. Жінки мають дар, унікальний дар, якого позбавлений будь-який чоловік, — дар материнства. І якщо жінка губить цей дар, то яким би блискучим не було її життя, щастя в цьому житті не буде.

Нічим не помітне життя, але якщо в ньому є радість материнства – цього вже достатньо, щоб глибиною серця відчувати – ти живеш недаремно».

Wayfarer

Wayfarer

Залишити відповідь

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial