День пам’яті Почаївської ікони Богородиці

День пам’яті Почаївської ікони Богородиці

23 липня/5 серпня Православна Церква святкує День пам’яті Почаївської ікони Божої Матері.

Чудотворна ікона Божої Матері, що називається Почаївською, з’явилася в нашій землі в XVI ст. У 1559 році її подарував грецький митрополит Неофіт благочестивій поміщиці Анні Єрофеївні Гойській, яка жила на Волині поблизу Почаєва та гостинно прийняла митрополита у своєму домі, коли той подорожував волинською землею.

Через 30 років після цього домашні вдови Гойської почали помічати незвичайне світло біля ікони. Проте Анна не вірила їхнім розповідям, поки не побачила це світло на власні очі. Тоді вона наказала поставити святиню на чільному місці та запалити перед нею незгасну лампаду.

Невдовзі від чесної ікони Богородиці почали звершуватися чудеса. Коли Анна Єрофеївна побачила це, то вмовила свого сліпого брата Филипа Козінського помолитися перед чудотворним образом Матері Божої. Як тільки Филип, який народився сліпим, помолився Пречистій Діві Марії, то одразу прозрів.

Після такого великого чуда Анна Гойська не наважилася далі тримати святиню в своєму домі, і в 1597 році чесний образ Богородиці урочисто перенесли на Почаївську гору, де подвизалися в печерах монахи.

Чудотворну ікону поставили в дерев’яній церкві Успіння Божої Матері. Поміщиця Гойська зробила щедрі пожертвування, і невдовзі на її кошти замість пустельної обителі був заснований монастир зі спільним життям монахів.

Коли в 1607 році татарський загін підійшов до Почаївського монастиря, один із монахів, що перебував за стінами монастиря, був обезглавлений. Тоді він взяв свою голову в руки, відніс у монастир, поклав перед чесним образом Богородиці й тільки після цього спочив.

У 1617 році померла Анна Гойська. Вона залишила своє майно, а також і Почаїв у спадок племіннику Андрію Фірлею. Той ж був лютеранином і підняв гоніння на обитель. Разом із іншим майном він забрав із монастиря чудотворну ікону Божої Матері, яка близько двадцяти років недбало зберігалася у нього.

Якось Фірлей скликав багато гостей і захотів поглумитися над святинею. Він виставив її перед усіма, а свою дружину одягнув у священницьке вбрання. Вона ж узяла церковну чашу і в такому вигляді предстала перед гостями. При цьому беззаконна жінка хулила Матір Божу. За це вона була покарана біснуванням, від якого звільнилася лише тоді, коли чудотворну ікону повернули в обитель. Це чудо сталося в 1641 році.

Через три роки після цього заступництвом Богородиці звершилося ще більше чудо. У поміщика Івана Жабокрицького помер син Симеон. Благочестива бабка померлого молила на Почаївській горі Владичицю Небесну за свого онука. І він ожив.

У 1665 році помер житель села Пельчі Василій Шкарпітка. Його дружина звернулася з ревною молитвою до Божої Матері, і коли померлого вже приготували для погребіння, він раптом піднявся і попросив їсти та пити.

У 1674 році в день Успіння Богородиці чудесно був повернутий у обитель полонений татарами монах, який ревно молив Матір Божу звільнити його з полону, щоб він міг предстати перед пречистим Її образом на Почаївській горі.

Влітку 1675 року татари взяли в облогу монастир. Монахи ж ревно молили Пречисту Діву Марію та преподобного Іова Почаївського про порятунок. Тоді Богородиця з’явилася над Троїцькою церквою, оточена озброєним Ангельським Воїнством, і розпростерла свій омофор. Святий преподобний Іов, що явився неподалік на хмарах, молив Її за обитель.

Коли татари почали стріляти в Матір Божу, то стріли поверталися назад і ранили тих, хто стріляв. Серед ворогів виникло сум’яття. Частина з них повбивала один одного, а інші втікли. В пам’ять про це чудо був споруджений храм, який пізніше зруйнували уніати, що панували на Почаївській горі в 1720 – 1831 рр.

У 1773 році відбулася коронація ікони. Ця подія пов’язана з чудом, що сталося з фундатором Лаври – графом Миколаєм Потоцьким. Він проводив розгульне та свавільне життя, нещадно стріляв євреїв та вбивав своїх селян.

Якось Потоцький проїжджав у колясці неподалік від Почаївського монастиря. Раптом коляска перекинулася, і він з візником впали на землю. Розлючений граф витягнув пістолет і хотів убити візника. Той же повернувся до Почаївської гори та голосно помолився Божій Матері. Справний пістолет Потоцького тричі осікся. Граф побачив у цьому чудо Боже та одразу пішов до монастиря. Там він ревно помолився Богородиці, після чого змінив своє життя, поселився у монастирі, де прожив до самої смерті.

У жовтні 1831 року Почаївську Лавру повернули православним. Через 35 років після цього для чудотворної ікони Пречистої Діви Марії, яку уніати прикрасили оздобленою перлами ризою, виготовили ризу із золота.

Кількість чудес, що звершилися від чесного образу Матері Божої, неможливо порахувати. І нині перед Почаївської іконою Богородиці хворі на різні недуги отримують чудесні зцілення. При цьому Владичиця Небесна допомагає не лише православним, але й католикам, уніатам та протестантам, які у великій кількості щороку приходять у Почаївську обитель.

Для всіх Пречиста Діва є милостивою Покровителькою та Заступницею перед Престолом Всевишнього.
Слава Богу вовіки. Амінь.

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x