Пам’яті мученика Олександра та мучениці Антоніни

Пам’яті мученика Олександра та мучениці Антоніни

10/23 червня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Олександра та Антоніни.

Свята діва Антоніна походила з міста Кродамна, що розташовувалося у малоазійській області Фракії. Під час гоніння на християн її схопили та привели до нечестивого правителя Фіста.

Спочатку лукавий правитель намагався лестощами схилити Святу до поклоніння язичницьким богам. При цьому він обіцяв зробити її царицею богині Артеміди та управителькою всього його майна.

Свята довго мовчала, а потім сказала правителю, що краще би він сам розділив із нею її багатства, щоб через віру в Господа Іісуса Христа отримати вічні блага.

На ці слова правитель заперечив і сказав, що нехай не станеться з ним того, щоб він визнав Богом Людину, розіп’яту на хресті.

Тоді Антоніна відповіла, що дійсно Христос постраждав та помер на хресті, але в третій день воскрес і тепер сидить праворуч Бога Отця у Небесному Царстві.

Після того Фіст запитав у Святої, чому вона не хоче принести жертву їхнім богам. Антоніна відповіла, що не поклониться бездушним богам, бо насправді вони не боги, а біси.

Ці слова розлютили правителя і він наказав сильно бити дівицю по щоках, а потім дав їй три дні на роздуми й погрозив нещадними катуваннями та позбавленням цноти.

Після триденного ув’язнення Антоніни раптово загримів грім, темничні двері відкрилися самі по собі, а темницю осяяло яскраве світло. Тоді ж почувся Голос з Небес, який укріпив Святу до звершення мученицького подвигу.

Наступного дня, коли Антоніну вели до правителя, Господь знову звернувся до неї з небесної висоти і сказав їй не боятися, бо Він із нею.

Коли Свята побачила місце суду й престол, на якому сидів Фіст, то засміялася. Тоді правитель запитав у неї про причину її сміху. Вона ж відповіла йому, що його престол скоро зруйнується, а сам він загине.

Ці слова розлютили Фіста, і він наказав бити Мученицю батогами. Коли Святу били, вона молила Господа покарати беззаконного мучителя, що проливає кров невинних людей.

Фіст чув цю молитву Антоніни й ще більше розлютився. Він наказав осквернити дівицю, і її відвели в окремий будинок.

На той час молодому воїну Олександру з’явився Ангел Господній. Він повелів йому йти до правителя та просити в нього дозволу увійти до Антоніни, а коли той дозволить це зробити, то дати дівиці плащ, щоб вона могла невпізнана покинути те місце.

Олександр вчинив за повелінням Ангела, і свята діва безперешкодно вийшла з будинку й таким чином уникла рук скверних людей.

Олександра Антоніни

Правитель же Фіст міркував, що це Олександр покинув будинок, і послав до Антоніни ще чотирьох воїнів. Вони ж замість дівиці побачили в приміщенні Олександра й привели його до правителя.

Фіст здивувався та почав допитувати святого, але він нічого йому не відповідав. Тоді нечестивий мучитель наказав повішати мученика та немилосердно бити.

У той час почувся голос із Небес, який назвав Фіста жорстоким і запитав у нього, для чого він мучить неповинну людину. Правитель, почувши той Голос, наказав припинити катування та ув’язнити Олександра в темниці, а святу Антоніну розшукати.

Через п’ять днів святого знову вивели на допит. Господь Іісус Христос явився Антоніні та повелів їй іти до правителя.

Коли Мучениця постала перед Фістом, то останній наказав її бити й запитувати, діва вона чи ні. Дівиця ж мовчки терпіла катування, а потім сказала, що Господь зберіг її цноту.

Після того правитель наказав обом святим принести жертви язичницьким богам. Однак мученики Христові були твердими в вірі та не погодилися виконати волю нечестивого Фіста.

Тоді Олександру та Антоніні відсікли руки, після чого святих повішали й почали нещадно бити. Проте святі не відчували ніякого болю та славили Господа.

Коли ж святим обпалювали ребра свічками, вони сказали правителю, що терплять муки заради любові до Господа та вірять в те, що отримають нагороду в Царстві Небесному. Самому ж мучителю мученики передрекли швидку погибель, яка його спіткає за катування невинних рабів Христа.

Тим часом для святих приготували глибока яму, яку наповнили великою кількістю хмизу та дров. За наказом правителя мучеників облили смолою та кинули в ту яму, де попередньо було розведене багаття.

Пізніше яму засипали землею, щоб християни не змогли забрати кістки мучеників.

Сам же правитель повернувся до свого дому, де онімів і не міг ні їсти, ні пити. Сім днів його мучив нечистий дух, після чого окаянний вивергнув свою душу.

Чесна ж кончина святих Олександра та Антоніни настала в 313 році.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Не пропустіть нові публікації в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x