Пам’ять священномученика Тигрія та мученика Євтропія

Пам’ять священномученика Тигрія та мученика Євтропія

16/29 червня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Тигрія та мученика Євтропія.

Ці святі Тигрій і Євтропій були з клиру святого Іоана Золотоустого, за нього ж і постраждали. Покладено було на них провину неправедну за пожежу в Царгороді. У той день, коли велике світило Церкви — Іоан Золотоустий — наче сонце на захід, у вигання пішов, вогонь у соборній церкві зайнявся — не з людської вини, а з Божого гніву, і по цілій церкві розлився, через верхні вікна сягнув церковного даху.

І не лише всередині, а й зовні полум’я церкву оточило і спалювало всі дерев’яні споруди, що при кам’яній стіні були. Дмухнув же вітер великий — пішло полум’я від церкви у повітрі високо, минуло торжища, схилилося, як міст, на палати, де відбувалися наради синкліту, — і спалило їх вщент. І видно було чудо жахливе: вогонь, наче живий, в подобі змія навколо ходив і поїдав далекі храми (а найбільше Іоанових ворогів). А ті, що поблизу церкви були, цілими зосталися, і комори з освяченим посудом вогонь не торкнувся, — аби з того всім було зрозуміло, що не випадково, але гнівом Божим така пожежа сталася — за вигнання святого Іоана Золотоустого.

І за три години багато прекрасних і старовинних будівель, і краса невимовна, і багатство незліченне на попіл перетворилися. Не загинула ні одна душа з усього люду від пожежі тої страшної, і всі говорили, що через вигнання Іоанове Бог вогнем покарав град, бо невинного вигнали угодника Божого. Розбещені ж люди, вороги Іоанові, поклали провину за те на Іоанових послідовників і казали: “Однодумці Іоана церкву запалили”. І зразу підняли гоніння люте на невинних рабів Божих. Єпископів, і пресвітерів, і клириків, і монахів багатьох взяли, одних у Царгороді мучили, інших же, зв’язавши, до Халкедону відіслали й у темниці мучили важким ув’язненням. Намовили вони і таких диких людей, що ходили царюючим градом, слухали розмови серед людей про Іоана. І коли чули, що хтось добре говорить про Іоана і через вигнання його переживає, — зразу того брали, тягнули в кустодію і примушували казати анатему на мужа святого.

Хто з ними не погоджувався, тим накладали люті рани, в інших грабували маєтки, а самих виганяли у різні краї, бо зранений був пастир — годилося й овець розгубити. У той час єпархом града був Оптат, вірою еллін, що давнього ідолопоклонницького нечестя тримався, звичаями жорстокий і немилостивий.

Він був ворогом християнства і радів собі, бачачи збентеження серед християн, що один на одного злісно нападали марно. І що було для доброчесних бідою і пригніченням, те йому було за насолоду і веселість. Помагаючи тим, що ворогували на святого вигнанця Іоана і на його прихильників, почав влаштовувати допит щодо пожежі: звідки і через кого зайнялася. І брав багатьох, мучив люто, наче за провину в пожежі, насправді ж злостячись на християн.

Між іншими взяв чесного пресвітера Тигрія. Оголивши його й сильно на катівні розтягнувши, бив жорстоко сирим ременем по цілому тілі. Був же той Тигрій родом варвар, тілом євнух — не з народження, але від скоплення: полонений був у юності своїй, і один багатий господар купив його й оскопив, і як раб служив він у домі пана свого.

Минуло досить років, Божим провидінням свободу отримав, приєднався до служителів церковних і за добродійне своє життя пресвітерським саном був вшанований. Був справді мужем, усіляких чеснот і богоугодження сповнений: лагідний, смиренний, милостивий, гостинний, словом і ділом корисний для інших.

Його довго мучив єпарх немилосердний, вислав у вигнання в Месопотамію, де й помер він страдницьки в тісній в’язниці. Тоді взяв кат і Євтропія Читця, якого обмовили, наче він у пожежі винний. Був же Євтропій святий дівственником непорочним з лона матері своєї, юний літами і ні до якого зла не причетний, бо невинний руками і чистий серцем. Його повісили на катівні нагого, спершу воловими жилами били, тоді, палицями й важким знаряддям б’ючи, поламали кості його. Потім кігтями залізними обдерли не лише ребра, а й лице, і чоло, і ціле тіло його аж до костей. Після того свічками обпалили нижні частини тіла його. У всіх тих муках допитували про пожежу — чи не він запалив церкву. І коли не скорився святий мученик, звелів кат зняти його з катівні й вкинути до темниці. Тим часом єпископ один, на ім’я Сісиній, спав, і було йому видіння таке.

Здавалося, був він у церкві святого первомученика Стефана і бачив мужа чесного, лицем ангеловидного, світлом небесним осяяного, наче один з великих святих, що стояв перед Божественним вівтарем і дивувася й тужив.

І чути було, що казав він так:

“Цілий град навмисно я обійшов, шукаючи добродійних мужів. І посеред такої кількости людей ні одного не зміг знайти доброго мужа, окрім блаженного Євтропія”.

Те Сісиній-єпископ у видінні бачив і, збудившись, прикликав зразу пресвітера, що був при ньому, і розповів йому про бачене уві сні й чуте. І велів йому обійти цілий град, шукаючи і питаючи, хто такий Євтропій.

Пішов пресвітер і Євтропія шукав. Сказали йому, що недавно якогось Євтропія, як злодія, на прилюдному суді мучили і в громадську тюрму вкинули. Поспішив тому пресвітер і, мученика в темниці знайшовши, припав до нього зі сльозами. І розмовляв з ним, і просив його як великого угодника Божого і страстотерпця Христового помолитися за нього до Господа.

І повернувся пресвітер до єпископа свого, розповів, хто то Євтропій і де перебуває. Лежав же святий Євтропій у темниці вельми хворий від лютих ран. Почали гнити рани тіла його, і терпів біль нестерпний. За якийсь час знову на муки його вивели й на катівні повісили — передав дух свій Господові, залишивши катам мертве тіло своє на рани.

Кат же, довідавшись, що він мертвий, звелів викинути його без поховання псам на поїдання. І лежало багатостраждальне те тіло до ночі. Була ж ніч темна, з вітром, і дощ пролився. Прийшли таємно деякі благоговійні пресвітери, взяли мученикове тіло і тої ж ночі на чесному місці поховали.

Коли ж те святе тіло опускали в могилу, чутно було в повітрі пресолодкі й невимовні голоси ангельського співу. І сповістили про святість блаженного Євтропія, і почали шанувати його як великого мученика Христового. Ми ж обох цих святих мучеників, Тигрія пресвітера і Євтропія Читця, страдницьку пам’ять благочесно шануючи і на святі їхні молитви покладаючись, славимо Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного Бога нашого навіки. Амінь.

У той самий день пам’ять преподобного отця Тихона, який родом був з Київської Русі, чином воїн. Не терплячи насилля іновірних, переселився в царюючий град Москву і, роздавши маєтки свої убогим, постригся в чернечий чин, оселився на ріці Лух, зібрав учнів, прожив богоугодно й переставився до вічних осель.

Минуло ж багато років, знайдено було чесні його мощі, і багато від них зцілень буває тим, хто з вірою приходить.

Тигрія Євтропія

Коли в 404 році святителя Іоанна вигнали з Константинополя, пресвітера Тигрія та четця Євтропія, як його прибічників, схопили й звинуватили в підпалі храмів та будівель, що належали противникам святого патріарха.

Священномученика Тигрія спочатку катували, били ременями, а потім заслали в Месопотамію й ув’язнили. На місці свого ув’язнення Святий відійшов до Господа.

Мученика Євтропія сікли, повішали та стругали залізом, після чого кинули до в’язниці. Під час повторного катування він віддав душу Богу. Тіло Мученика залишили на поживу псам.

Християни прийшли вночі та забрали чесні мощі. Коли Євтропія ховали, чувся ангельський спів.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Не пропустіть нові публікації в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x