День пам’яті преподобномученика Афанасія Брестського

5/18 вересня Православна Церква вшановує пам’ять преподобномученика Афанасія Брестського, ігумена.

Святий Афанасій народився у православній сім’ї. Освіту він здобував у Віленській братській школі, після закінчення якої вчителював.

Близько 1620 року Святий став гувернером Яна Фаустіна Луби (сина шляхтича Дмитра Луби), якого шляхтич Белінський привіз із Росії в Польщу та видав за дитину Лжедмитра І і Марини Мнішек.

У 1627 році угодник Божий прийняв чернечий постриг. Він подвизався в Кутеїнській Оршанській і Межигорській обителях.

У 1632 році Афанасій удостоївся священницького сану й став намісником ігумена Добойського монастиря, що розташовувався біля міста Пінськ. У 1636 році той монастир передали єзуїтам.

Святому ж Афанасію було страшне видіння. Він бачив сім пекельних вогнів, у одному з яких за переслідування Православ’я страждали папський нунцій, король Сигізмунд ІІІ і гетьман Сапега.

Преподобний перейшов у Купятицьку обитель, де написав «жалібний лист» Матері Божій. Він розповів Богородиці про утиски, які чинять Православ’ю католики та уніати, й просив Її заступництва.

Під тим листом підписалося багато людей, і Святий поклав його біля чудотворного Купятицького образу Пресвятої Діви.

У 1637 році отець Афанасій почав збір милостині на оновлення храму обителі. З тією метою він прибув у Москву, де розповів царю Михаїлу Федоровичу про причину свого візиту до столиці та чудеса, які сталися з ним в дорозі по молитвах до Матері Божої через Її Купятицький образ.

У 1638 році зі щедрою милостинею від царя угодник Божий повернувся в обитель.

У 1640 році Преподобному доручили ігуменство в брестському монастирі на честь святого Симеона Стовпника. У той час він почав активно боротися за відновлення прав брестського православного братства та повернення захоплених уніатами церков. Повсюди отець Афанасій говорив, що унія з Римом прокляті вічно.

У 1641 році Преподобний прибув у Варшаву на сейм. Він добився, що король Владислав IV затвердив права братства. Однак канцлер та його заступник не завірили королівський привілей печатями, і він не набув законної сили.

У 1643 році отець Афанасій знову взяв участь у сеймі. Його вразило, що до Варшави з різних міст приїхало багато невдоволених унією міщан.

Від чудотворного образу Божої Матері Святий почув Голос, який повелів йому з допомогою Купятицької ікони жалітися королю на утиски, які терплять православні, та погрозити Божим гнівом за впровадження унії.

На сеймі Преподобний оскаржував безправність православних в Польщі, роздавав списки з Купятицького образу Богородиці разом із текстами, які містили вимогу про викорінення унії.

Православні архієреї та настоятелі великих монастирів, що були присутні на сеймі, побоялися непередбачуваних вчинків Святого й ув’язнили його. Афанасій же тоді, як юродивий, вирвався з темниці майже нагим, почав бити себе посохом та проклинати унію.

За це єпископи позбавили його сану. Згодом, виправданий судом митрополичої консисторії у Києві та відновлений в сані ігумена, Преподобний повернувся в Брест.

У 1644 році Святий передав руському послу в Кракові лист Яна Луби. За відомостями, що містилися в листі, руський уряд порушив справу про самозванця та зажадав його видачі. Тож Яна Лубу відправили до Москви.  Отця Афанасія, що готувався захищати Православ’я на сеймі в 1645 році згідно з отриманим від Купятіцького образу чудесним повелінням, заарештували в Речі Посполитій як заручника за Яна Лубу.

Згодом за наказом короля Святого звільнили та помістили в Києво-Печерському монастирі. Коли помер митрополит Петро Могила, ігумен Афанасій повернувся до Бресту.

У 1648 році Преподобного звинуватили у зв’язках з козаками, що підняли повстання. Хоча це звинувачення не вдалося підтвердити доказами, отця Афанасія ув’язнили за критику унії.

5 вересня (за іншою версією, 20 липня) 1648 року угодника Божого жорстоко стратили після того, як він відмовився зректися Православ’я.

У травні наступного року братія Симеоновської обителі знайшла мощі Святого й за слідами понесених катувань припустила, що страждальця погребли живим. Рештки святого тіла отця Афанасія спочатку помістили в Різдвяному монастирі, а пізніше поховали в церкві на честь преподобного Симеона Стовпника.

Шанувати пам’ять Преподобномученика почали одразу після його смерті. У 1658 році цар Олексій Михайлович отримав лист від архімандрита Києво-Печерскьої обителі Інокентія (Гізеля) та архімандрита Іосифа, в якому повідомлялося, що нетлінні мощі ігумена Афанасія почивають у Бресті.

20 липня 1666 року мощі Святого відкрили. Його чесну голову згідно з наказом царя Петра І перенесли в Санкт-Петербург.

На початку ХІХ ст. в монастирі сталася пожежа. Під час неї згорів храм на честь святого Симеона Стовпника та частина паперів, що стосувалися преподобного Афанасія, розплавилася мідна рака з мощами Святого. Тоді знайшли частинки мощей угодника Божого та з честю поставили їх у вівтарі трапезного храму.

У 1823 році мощі Святого ігумена поклали в дерев’яний ковчег, який помістили в церкві. У 1857 році їх перемістили в срібний позолочений ковчег, який за чудесне зцілення сина пожертвував Н. А. Поліванов. У 1894 році над ковчегом зробили сінь. Того ж року частинку мощей передали в жіночу Леснінську обитель.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)