25 жовтня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Мартина Турського

Святий Мартін народився в язичницькій сім’ї в місті Сабарії у Паннонії (колись значна придунайська область Римської імперії, нині частина Угорщини).

Батько його з простого солдата став воєнним трибуном (начальником полку) і хотів, щоб його син також став видатним воїном. Однак, Мартін зовсім не прагнув до військової служби. Він познайомився з християнами і в дев’ятирічному віці став оглашенним (оглашенні — це ті, хто готувався прийняти віру). Проте, коли святому виповнилося п’ятнадцять років, батько примусив його дати військову присягу.

Служив Мартін в Галлії (нині Франція). Зароблені гроші він витрачав переважно на нужди бідних. Якось Мартін зустрів напівголого бідняка, що замерзав від холоду. Святий зняв з себе плащ, роздер його навпіл і одну частину віддав бідняку, а другою загорнувся сам.

Після цього уві сні Мартіну явився Господь, одягнений в частину його плаща, і запитав, чи це не та половина, яку він віддав бідняку. Мартін мовчав. Тоді Господь сказав Ангелам, що цим плащем одягнув Його Мартін, хоча він тільки оглашенний. Після цього видіння юнак прийняв Святе Хрещення. Йому було тоді вісімнадцять років.

На військовій службі Мартін пробув близько п’яти років. Після цього він відправився до Іларія, єпископа міста Пуатьє. Невдовзі Іларій захотів посвятити Мартіна в диякона. Однак святий відмовився і зайняв посаду заклинателя (клірика, що читав молитви над біснуватими).

Незабаром Мартін відправився на батьківщину. Він хотів привести своїх батьків до Христа. Дорогою святий побував у руках розбійників, одного з яких він наставив на путь спасіння. Потім Мартіну явився диявол і сказав, що завжди буде його противником.

В Сабарії святому вдалося навернути до Христа свою матір та багато народу, однак батько його залишився непохитним язичником. Невдовзі Мартін був вигнаний з міста аріанами і відправився в Медіолан (нині Мілан).

Після цього він побував у Галлінарії та Капрарії, а потім повернувся в Пуатьє. З дозволу єпископа Іларія неподалік від Пуатьє в поселенні Локоціаг Мартін заснував монастир. Це був перший монастир у Галлії.

Якось, за відсутності Мартіна, в обителі помер один оглашенний. Коли святий повернувся в монастир, братія плакала над тілом померлого. Тоді Мартін повелів всім покинути келію і дві години молився за покійника. По молитві святого оглашенний ожив.

Мартін постійно вів брань з духами злоби, які являлися йому видимим чином. Одного разу у царському одязі та короні святому явився диявол і повідомив, що він – Христос. Мартін же сказав, що не повірить, допоки Христос не прийде у тому вигляді, в якому постраждав, і не покаже ран, яких Він зазнав на хресті. Після цих слів диявол зник і наповнив келію жахливим смородом.

В той же час Мартіну являлися Ангели і святі. Часто святого втішали своєю розмовою Апостоли Христові Петро і Павло.

Після смерті турського єпископа (Тур – місто на лівому березі Луари за 238 верст від Парижа) на святительську кафедру був зведений проти своєї волі святий Мартін. В єпископському сані він продовжував віддаватися чернечим подвигам, мало їв і носив простий одяг.

Святий поселився у відлюдному місці, відгородженому скелями та рікою Луарою. Невдовзі біля нього зібралося близько 80 чол. братії і утворився монастир, що згодом отримав назву Мармутьє.
Святий Мартін привів до Христа велику частину Галлії.

Він ходив по довколишніх краях і знищував капища та ідолів. Так, по молитві святого в місті Амбуазі пронісся ураган і зруйнував капище з ідолом, розташованим всередині нього. В місті Августодоні Мартін увійшов в язичницький храм і привселюдно повалив статую та жертовник бога Сарона.

Розлючений натовп кинувся на святителя. Один з язичників уже підняв над святим меч, але був кинутий невидимою силою до ніг Мартіна. Невірні побачили це чудо і увірували в Христа; капище ж стало храмом Божим.

По молитві святителя звершилося багато зцілень. Так, була зцілена німа від народження дівиця, вийшла отрута з рани отрока, вкушеного змією, прокажений очистився від прокази.

Якось на шляху в місто Карнот святителя зустрів великий натовп язичників, які багато чули про нього. Коли Мартін проповідував Христа, деяка жінка принесла свого померлого сина і поклала його біля ніг святого. По молитві святителя отрок воскрес, і всі язичники увірували в Істинного Бога.

За численні справи милосердя Мартіна назвали Милостивим. Він проявляв любов навіть до тих, хто ненавидів його. Так, диякон Брікцій, якого Мартін приютив та виховав, став ганьбити святого. Братія вимагала, щоб святитель позбавив цього диякона сану. Але Мартін сказав, що Господь терпів біля Себе навіть Іуду і що він теж повинен терпіти Брікція.

Святий передрік скору погибель імператору Максиму, який підступно захопив владу над Західною Римською імперією. Передречення святителя невдовзі збулось.

Мартін знав також і час своєї кончини. Спочив він у 80-річному віці близько 400 року у місті Канді. Його нетлінні мощі були поховані в Турі. Від них звершилося багато чудес в славу Пресвятої Трійці. Амінь.

Добавить комментарий