1 жовтня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті мученика Уара

Коли Римський імператор Максиміан підняв повсюдне гоніння на християн, в єгипетському місті Олександрії жив воїн на ім’я Уар. Він був християнином і приховував свою віру зі страху перед муками. Уар відвідував в темницях мучеників Христових, годував їх, обмивав їхні рани та просив їх молитися за нього.

Якось були схоплені та приведені до намісника Єгипту сім відлюдників – учителів християнських. Намісник піддав їх катуванням, а потім ув’язнив в темниці. Вночі Уар підкупив варту і пройшов до мучеників. Він звільнив святих від уз та нагодував їх.

Потім він став звеличувати їх за мученицький подвиг і повідомив, що теж би хотів піти на смерть за Христа, але боїться мук. Тоді учителі християнські сказали, що той, хто має в серці страх, не може стати досконалим, і порадили йому постраждати за істинну віру разом з ними.

Укріплений в вірі, Уар залишився в темниці до ранку. Коли слуги намісника побачили його тут, то запитали, чи не боїться він втрати воїнське звання і навіть життя. Тоді Уар відповів їм, що вони його друзі і не донесуть на нього, а якщо й донесуть, то він готовий прийняти смерть за Христа.

Слуги більше нічого не сказали Уару, взяли шість мучеників і повели до намісника. Сьомий же учитель християнський скінчався в темниці від ран і відійшов до Господа.

Коли мученики були приведені на суд, мучитель став примушувати їх звершити жертвоприношення. Святі проявили твердість своєї віри і відмовилися виконати повеління намісника.

Тоді він наказав бити їх без пощади по вже заподіяних ранах. І мученики терпіли страшні страждання та називали себе християнами. Потім намісник помітив, що страждальців всього шість замість семи, і запитав, де сьомий. Тоді Уар сказав, що він сьомий, і повідав мучителю про смерть одного з учителів християнських.

Святий назвав себе християнином і сказав, що хоче постраждати замість сьомого мученика. Коли мучитель довідався, що перед ним стоїть Уар – начальник Хіанінської спіри (частини полку, сформованого із жителів міста Тіани), то сказав святому, що він втратить воїнську честь і зазнає великих нещасть.

Уар відповів, що честь його в тому, щоб страждати за Христа. Тоді намісник повелів повішати Уара на дереві та бити палками. Після цього тіло святого стругали залізними ножами та скребками. Потім Уара прибили цвяхами до дерева вниз головою і стали здирати шкіру з його спини, а по череву бити сукуватими палками.

Від цього у святого випали нутрощі. Мученик терпів катування п’ять годин, після чого відійшов до Господа. Тіло святого кинули у місці, куди викидали трупи тварин.

На страждання Уара дивилася благочестива вдова Клеопатра. Вона була родом з Палестини і мала сина Іоанна, чоловік же її був воєначальником в Єгипті. Клеопатра потай забрала тіло Уара і поховала в своїй спальні. Вона вважала мученика своїм заступником, запалювала над його гробом свічі і звершувала кадіння.

Шість учителів християнських ще під час катування Уара були знову ув’язнені. Наступного ранку їх вивели з темниці і після тривалих катувань усікли мечем. Тіла святих потай забрали та поховали християни.

Через деякий час гоніння стихло, і Клеопатра захотіла забрати мощі Уара на свою батьківщину. Вона випросила у намісника дозвіл перенести тіло свого покійного чоловіка, щоб поховати його зі своїми предками, насправді ж перенесла тіло мученика.

Клеопатра поховала його в поселенні Едра поблизу Фавору і приходила до гробу звершувати кадіння. Разом з нею стали приходити інші християни, і тут почали відбуватися зцілення. Тоді Клеопатра вирішила побудувати храм в честь святого мученика Уара. Сину ж її на той час було вже 17 років.

Коли будівництво було закінчене, зібралися єпископи, священики та безліч народу і перенесли мощі Уара в новозбудований храм. Клеопатра припала до мощей мученика і молила його, випросити для неї та її сина у Бога те, що Богу угодно і їм корисно.

Після Богослужіння був влаштований бенкет, і Клеопатра з сином прислуговувала гостям. Раптом отрок захворів і помер. Вдова зі сльозами припала до гробниці святого і стала докоряти йому за смерть її сина.

В своїй печалі вона задрімала і побачила уві сні видіння. Їй явився мученик Уар разом з її сином в одязі білішому за сніг, в золотих поясах та прекрасних вінцях. Уар запитав у Клеопатри, для чого вона жаліється на нього, адже він випросив для неї та її сина те, що їм корисне. Тоді Клеопатра попросила, щоб святі взяли і її до себе. Але Уар відповів, що заберуть її тоді, коли Господь повелить.

Утішена видінням, Клеопатра роздала своє майно нужденним та відреклася від світу. Вона проживала при церкві святого мученика Уара і подвизалася в пості та молитві. Кожної неділі під час молитви їй являлися Уар та Іоанн. Після семи років таких подвигів Клеопатра відійшла до Господа і була похована біля свого сина.

Добавить комментарий