Сьогодні Церква згадує Страждання Господа нашого Іісуса Христа

Сьогодні Церква згадує Страждання Господа нашого Іісуса Христа

Господь Іісус Христос часто викривав лицемірство та моральну нікчемність фарисеїв, книжників, священиків та старійшин ізраїльського народу. Через це вони зненавиділи Його і вирішили убити. Їхнім помічником виявився Іуда Іскаріот, один з учнів Господа.

Він очікував пришестя Месії, який звільнить ізраїльський народ від іноземного іга, звеличить його перед язичниками та сяде на престолі вічної слави. Іуда побачив такого Месію в Іісусі Христі і вирішив йти за Ним тісним шляхом до влади і слави.

Однак його сподівання не виправдалися. Життя та вчення Христа свідчили про те, що Він не той Месія, якого чекав Іуда. Тому зрадник пішов до ворогів Іісуса, пообіцяв видати Його їм і взяв за це у винагороду 30 срібників.

Між тим Петро та Іоанн за повелінням Христовим приготували в одному будинку Пасху. Сюди увійшов Господь разом з Апостолами. Являючи приклад великого смирення, Христос омив своїм учням ноги і сказав, що як Він омив їхні ноги, так само і вони мають омивати ноги один одному.

Потім Господь сказав Своїм учням, що один з них зрадить його. Тоді кожний став запитувати у Христа, чи це не він. А потім на запитання Іоанна, хто це, Господь відповів, що той, кому Він подасть шматок хліба. Після цього Іісус обмакнув шматок хліба у рідку страву і подав Іуді.

Цей звичай подавати хліб у євреїв означав особливе благовоління господаря дому до того, кому подається хліб. Однак озлоблений Іуда не відгукнувся на такий поклик любові Господа і скоро покинув Його та Апостолів для звершення свого злого задуму.

Під час тієї вечері Господь встановив Таїнство Причастя. Він взяв хліб, благословив його, переломив і став роздавати учням зі словами: «Прийміть, їжте; це є Тіло Моє». Потім Христос подав учням чашу з вином і сказав: «Пийте з неї всі, бо це Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів».

Після вечері Господь відправився разом з учнями у Гефсиманію, де молив Бога Отця, щоб, якщо можливо, обминув Його час цей. Сюди прийшов і Іуда з натовпом воїнів та слуг первосвященика. Він підійшов до Іісуса та поцілував Його зі словами: «Радуйся, Учителю».

Після цього Христос віддав Себе в руки озброєного натовпу і був приведений до колишнього первосвященика Анни, тестя Каіафи. Тоді всі Апостоли втекли. Лише Іоанн та Петро увійшли за Іісусом у первосвященицький двір.

Анна старався знайти звинувачення, за яким можна було би засудити Іісуса до смерті, однак не знаходив. Тому відіслав його до свого зятя Каіафи, що проживав у тому ж палаці. Тут проти Іісуса виступили обмовники, однак їхні звинувачення були непослідовними та несуттєвими.

Розгніваний первосвященик запитав у Господа, чи Він – Христос, Син Божий. Іісус же дав ствердну відповідь і сказав, що вони побачать Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.

Після цих слів первосвященик роздер на собі одяг і сказав, що Іісус богохульствує, за що нечестиве зібрання і засудило Христа на смерть. В цей час Петро, якого викрили в тому, що і він був з Іісусом, відрікся від Господа та покинув первосвященицький двір з гіркими риданнями.

Оскільки іудеї не мали права умертвляти людей, то привели Іісуса до прокуратора (правителя) Іудеї Пілата. На запитання прокуратора, в чому вони звинувачують приведеного Чоловіка, священики та старійшини стали кричати, що Він розбещує народ та називає Себе царем Іудейським.

Пілат допитав Іісуса, однак ніякої вини за Ним не знайшов і відіслав Його до Ірода, правителя Галілеї, який в той час перебував у Єрусалимі. Проте і Ірод не визнав Іісуса достойним смерті і послав Його назад до Пілата.

Після цього Пілат запропонував іудеям, що відпустить Христа за звичаєм відпускати щоразу на свято одного в’язня. Однак натовп став кричати, щоб Пілат відпустив Варавву, а Христа розіп’яв. Потім Пілат, який все ще мав намір відпустити Іісуса, повелів воїнам бити Його, щоб таким чином задовольнити лють Іісусових ворогів.

Проте іудеї не вгамувалися і сказали, що за їхнім Законом Іісус має померти, бо називає Себе Сином Божим. Ці слова ще більше насторожили Пілата, і він став захищати Христа. Однак іудеї лицемірно заявили, що у них немає іншого царя, крім кесаря, а кожний, хто робить себе царем, є кесаревим противником. Тоді Пілат злякався бути обмовленим перед кесарем і віддав Христа на розп’яття.

Коли Христос був засуджений, Іуда розкаявся у своєму вчинку, повернув срібники первосвященикам та вдавився.

Іісуса розіп’яли на місці, що називалося Голгофа. Поруч з ним були розп’яті і два розбійники. Над головою Христа за наказом Пілата була причіплена дошка з написом «Цар Іудейський». Близько 6 годин страждав Господь на хресті. Жорстокий натовп знущався і казав, що нехай зійде з хреста і ми увіруємо в нього.

Також і один з розбійників злословив Іісуса і говорив: «Якщо Ти Христос, спаси Себе і нас». Другий же розбійник навпаки попросив Христа пом’янути його, коли Він прийде у Царство Своє. Тоді Господь пообіцяв йому, що він нині буде разом з Ним в раю.

Коли Христос приносив спокутну жертву за рід людський з шостого по дев’ятий час дня, а по нашому з 12 до 3 год., було сонячне затемнення. Близько дев’ятого часу Іісус промовив: «Боже Мій, Боже Мій! Для чого Ти Мене залишив». А потім сказав, що хоче пити. Тоді йому до уст піднесли губку, просочену оцтом.

В останню хвилину Христос сказав: «Звершилося». Після цього Він зібрав Свої останні сили і вигукнув: «Отче, в руки Твої віддаю дух Мій». В цей час церковна завіса роздерлася надвоє і земля затрусилася. Сотник же, що перебував при хресті, сповідав Христа Істинним Сином Божим.

Wayfarer

Wayfarer

Добавить комментарий

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial