Пам`ять преподобного Феодосія Печерського

Пам`ять преподобного Феодосія Печерського

3/16 травня Православна Церква молитовно вшановує пам`ять засновника гуртожитнього монастирського статуту та родоначальника монашества преподобного Феодосія Печерського.

Преподобний Феодосій народився у Василеві, неподалік від Києва. З ранніх років він прагнув подвижницького життя.
Майбутній святий не любив дитячих ігор і розваг, віддаючи перевагу молитві та відвідуванню храму. Він упросив своїх батьків віддати його для навчання читанню священних книг. У цій справі з відмінними здібностями та рідкісній старанності він швидко опанував грамоту, так що всі дивувалися розуму юнака.

На 14-му році життя юнак втратив батька і залишився під наглядом матері – жінки суворої та владної, але дуже люблячої свого сина. Матері преподобного не до душі були прагнення сина до подвижництва, однак він був непохитний у бажанні присвятити себе Богу.
У 23 роки преподобний таємно залишив батьківський будинок і з благословення преподобного Антонія прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі з ім’ям Феодосій. Через чотири роки мати відшукала його і зі сльозами просила повернутися додому, але святий сам переконав її залишитись у Києві та прийняти чернецтво в обителі святителя Николая на Аскольдовій могилі.

Преподобний Феодосій трудився в обителі більше інших і нерідко брав частину праць братії: носив воду, рубав дрова, мололив жито та відносив кожному монаху борошно. У спекотні ночі він оголював своє тіло та віддавав його комарам і мошкам, кров текла по ньому, але святий терпляче займався рукоділлям і співав псалми.

У 1054 преподобного Феодосія возвели у сан ієромонаха, а в 1057 році братія обрала його ігуменом.
Слава про подвиги святого навернула багато ченців до обителі. У сані ігумена преподобний Феодосій продовжував виконувати найважчі послухи обителі.

Намісник Києво-Печерського монастиря вживав у їжу лише сухий хліб та варену зелень без олії. Ночі проходили без сну в молитві, що багато разів помічала браття, хоча обранець Божий і намагався приховати свій подвиг від інших. Ніхто не бачив, щоб преподобний Феодосій спав лежачи, як правило, він відпочивав сидячи. Під час Великого посту святий віддалявся до печери, яка розташовувалася неподалік від монастиря.
Одягом святому слугувала жорстка власниця, яку він зодягав на голе тіло, тому в цьому бідному старцеві не можна було впізнати знаменитого ігумена.

Преподобний на місці своїх подвигів заснував наземний монастир, перенісши чернечі келії з вузьких печерних переходів у кам’яні та дерев’яні споруди. Під час його ігуменства були зведені всі основні храми та келії обителі. Крім того, поруч із монастирем преподобний Феодосій побудував храм на честь першомученика архідиякона Стефана з приміщенням для хворих та малозабезпечених людей. Також преподобний відраховував десятину від прибутків монастиря їм на потребу.

Необхідно особливо зазначити всепрощення, любов та терпимість до ближніх святого Феодосія. Незважаючи на лагідність і доброту характеру, преподобний Феодосій керував Печерською обителлю твердою батьківською рукою. Він перший увів у обителі Студійський статут, що стало прикладом для усіх інших монастирів Київської Русі.

Господь відкрив преподобному час його смерті: святий ігумен відійшов до Господа через рік після преподобного Антонія, у 1074 році. Перед своєю кончиною він зібрав біля свого ліжка всю монастирську братію, заповівши їм чисте та вірне служіння Церкві та Богу, терпіння та любов до ближніх. Після смерті тіло преподобного Феодосія монахи поховали у викопаній ним печері, в якій той усамітнювався під час посту. Ця келія зараз знаходиться на території лаври у Дальніх печерах.

У 1091 році ігумен Іоанн з братією Печерської обителі, порадившись, постановили, що мощі преподобного отця Феодосія мають знаходитися у головному монастирському храмі. Мощі преподобного було вирішено перенести до Успенського собору.

Віднайти святі мощі було доручено преподобному Нестору Літописцю, який згодом описав цю подію. За три дні до свята Успіння Пресвятої Богородиці ігумен Іоанн відвів Нестора до печери преподобного Феодосія. Оглянувши печеру, вони намітили місце, де необхідно було копати. Ігумен заборонив преподобному Нестору розповідати братії про подію, аж поки мощі не будуть віднайдені. Для допомоги отець ігумен дозволив Нестору взяти кого він захоче.

Преподобний Нестор та двоє помічників-ченців від заходу сонця до світанку копали в Дальніх печерах, однак мощей не знаходили. Вони почали тужити та плакати, думаючи, що святий не благоволить їхнім пошукам, одночасно цю думку змінила й інша – чи в тому місці вони шукають, і тому почали копати з протилежного боку.

Тільки вдарили до ранкової служби, як преподобний Нестор натрапив на гробницю преподобного Феодосія. Мощі виявилися нетлінними, суглоби не розпалися, лише волосся присохло до голови.

Віднайдення мощей преподобного супроводжувалося різноманітними чудесами. Тієї ночі багато людей бачили незвичне яскраве світло над монастирем.

Чудесне знамення цієї ночі також бачив єпископ Володимирський Стефан (ігумен Печерської обителі в 1074 – 1078 роках), який того часу знаходився в Києві в Кловському монастирі й знав про пошуки мощей преподобного Феодосія.

Коли єпископ Стефан побачив вночі над монастирем яскраве світло, то подумав, що почали перенесення мощей без нього. Він, сівши на коня, разом із Климентом, ігуменом Кловської обителі, попрямував до печери преподобного. Коли ж вони наблизилися до печери, то побачили над нею безліч яскравих свічок, проте під’їхавши зовсім близько, нічого схожого не виявили.

Наступного дня мощі урочисто були перенесені до Успенського собору, де їх поклали в спеціально приготованому місці, праворуч.

У 1108 році на прохання ігумена Феоктиста митрополит Київський Никифор ухвалив на Соборі вписати Феодосія в Синодик у всіх єпархіях. Це означало, що з цього часу почали відзначати не тільки блаженну кончину преподобного Феодосія, але й перенесення його нетлінних мощей.

Згодом на пожертви князів для мощей зробили дорогоцінну раку зі срібла. У 1240 році, під час навали монголо-татар, ця рака разом із іншими священними реліквіями була захована братією монастиря під спудом Успенського собору, де вона й досі знаходиться.

Преподобний Феодосій і по своїй смерті не залишає своєю духовною опікою Печерську лавру, Києв та всю нашу Вітчизну, тому що, як казав сам святий: «Тілом відхожу від вас, проте духом завжди буду з вами».

 Святий Феодосій залишив після себе духовну спадщину: 6 повчань, 2 послання до великого князя Ізяслава та молитву за всіх християн.

Житіє преподобного Феодосія склав його учень, преподобний Нестор Літописець.

За матеріалами: https://spzh.news/ru/news/88418-cerkovy-chtit-pamyaty-prepodobnogo-feodosija-pecherskogo;

https://religions.unian.ua/holidays/955670-prepodobniy-feodosiy-pecherskiy-molitovnik-za-kijiv-i-vsyu-nashu-vitchiznu-duhom-zavjdi-budu-z-vami.html

Wayfarer

Wayfarer

Добавить комментарий

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial