“Духовна людина ніколи не скаже, що безгрішна”

– Що робити, коли охоплює розпач через те, що почуваєшся брудним через зроблені гріхи?

– Духовна людина ніколи не може сказати про себе, що вона безгрішна. Вона бачить себе грішнішою за інших, проте робить справи покаяння, їздить по монастирях тощо. І ця зневага до себе насправді може бути справжнім смиренням. Але тільки не треба побиватися настільки, щоб не залишалося надії на спасіння.

Якщо ти зневажаєш себе, то це вже велика перемога. Але зневажати себе треба, не порівнюючи з іншими. Ось це вже недобре! Це може виявитися прихованою гординею: «Я не на рівні такого!» А яке мені діло до нього? Я відповідаю за себе на тому рівні, на якому я зараз.

Я казав вам, що бувають чаші великі та чаші маленькі. Але кожна чаша, якщо вона повна, – досконала. Тією мірою, в якій ти знаходишся, з тебе і стягнеться. За дарами, які тобі Бог дав: тобто одному Він дав один талант, другому – три, а третьому – десять. І попросив їх, щоб вони примножували їх відповідно до того, хто скільки одержав. І самим винним із усіх виявляється недбайливий, який навіть із місця не рухається. Який стоїть і чекає, коли станеться невідомо що.

– Є християни, яким не потрібна суєтна слава. Проте, коли трапляється спокуса марнославством, бачать себе переможеними цією пристрастю. Якщо смерть застане їх у подібному стані, чи можуть вони мати надію на спасіння?

– Надію на спасіння треба мати у будь-якому разі! Питання про те, щоб вони її не мали, навіть не стоїть. Немає такого гріха, який не міг би бути прощений. Однак існує одна величезна небезпека – визнати себе переможеним ще до смерті. Адже що ти можеш тоді зробити? А надію на порятунок треба мати у будь-якому разі! Навіть якщо ти вбив тисячу людей, навіть якщо ти був жахливим негідником і вершив одне тільки зло, прощення є! Спаситель і Юду вибачив би, якби той вибачився!

– Як розуміти слово Спасителя: краще було б цій людині не народитися (Мф. 26: 24)?

– Але коли він уже народився, то тепер доводиться мучитися. Святий апостол Петро скоїв дуже великі гріхи, зрікся Христа, але покаявся. Покаявся і був прощений. Прощення гріхів не може не бути. Тому і ви повинні бути сповнені надії. Що б ти не зробив, падати духом не треба. Ти тільки борись, перш ніж впасти у гріх!

Прощення гріхів не може не бути. Тому і ви повинні бути сповнені надії. Що б ти не зробив, падати духом не треба. Ти тільки борись, перш ніж впасти у гріх!

Бо важче вставати, коли знаєш, що ти впав із власної волі. Ми відповідаємо за добрі справи, які могли б зробити, але не зробили.

Ми відповідаємо за добрі справи, які могли б зробити, але не зробили

Насамперед треба знати, що ми відповідаємо за ті добрі справи, які могли б зробити, але не зробили. У духівництві вони називаються «гріхами відсутності». Тобто, ти не виконав того, що міг би виконати. Адже хто може зробити добро і не робить, той чинить гріх! Як говорить і святий апостол Яків: “Віра без діл мертва” [mfn]Як. 2: 20[/mfn]. І цей злочин зустрічається дуже часто. Добра справа – ось що від нас вимагається. Ти віддав себе повністю? Любив людей так сильно, щоби міг сказати, що ти зробив усе?

– Як боротися з помислами сріблолюбства? Подаєш комусь милостиню, а в голові думки про те, що втрачаєш гроші.

– Ти отримаєш і відплату за те, що подав милостиню, і покарання за те, що був сріблолюбний! Тому що ти практично допоміг тому, хто простягнув перед тобою руку. А коли він сказав: «Господи, вибач йому!» – Ось тобі вже свідчення. А потім ти сам відбираєш у себе нагороду, тому що виявився сріблолюбним.

— Коли ти маєш тільки гроші на хліб, а хтось просить, чи не буде нерозсудливо подати йому, а самому залишитися без хліба?

– Одного батька запитали: «Якщо в тебе хтось попросить віддати йому одяг, що ти зробиш?» – “Віддам!”

–  А якщо попросить і сорочку?

– Розірву її навпіл і половину віддам йому!

– А що ти потім робитимеш?

– Потім сам піду просити, щоб Бог подав мені милостиню, щоб хтось змилосердився наді мною й одягнув!

І при цьому він нітрохи не відступив би, а віддав би все й виконав би слово Христа в Євангелії.

–  Батюшка, а як зрозуміти слово Святого Євангелія: Якщо ж твоє право око спокушає тебе, вирви його, бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було вкинуто в геєну (пор.: Мф. 5: 29)?

– Ну, цього ти не інтерпретуй у буквальному значенні! Не обов’язково виривати собі око, щоб більше не було приводів для осуду. Спаситель говорить образно. Однак якщо ти зробиш це, то не буде жодної помилки. Але тільки хто сьогодні вирве собі око?

У «Житіях святих» є одна свята рідкісної краси та сили духу, в яку закохався якийсь правитель. І ось він пішов і попросив настоятельку віддати її йому. А вона взяла, вирвала собі очі та послала йому їх на блюді! «Ось тобі, будь ласка, мої очі! Це вони дивилися на тебе! А не моя душа, не моє серце!” Правитель, побачивши таке, упав навколішки і розкаявся. А свята помолилася Матері Божій і зцілилася.

Ти бачив, що можна вирвати собі очі? Але загалом інтерпретація така, що їх треба закривати. Не судити, більше не дивитися. Більше не дивися на його погану справу! А якщо побачиш, поспівчувати йому! Може, допоможеш. Ось, яку важливу роль для людини відіграють очі!

Ніхто не може сказати, як виникають сльози. Вони раптом – раз, і бризкають! Але бувають і сльози невидимі. Не треба плакати так, щоб тебе бачили люди. Глибинне покаяння – ось що таке невидимі сльози. Ти дуже шкодуєш, і приходять сльози. Тому що плач – це невидимий процес, і він не пояснюється.

Сльози приходять до всіх. Це буває в стані глибокого благоговіння, в такий момент: “Яким же я був страшним грішником! І як мене Бог ще терпить?” І плач цей справді багато змиває. Але, повторюю, бувають і невидимі сльози.

– Розкажіть нам про молитовне правило. Як нам керувати собою, як дисциплінувати себе?

– Так. Це правило має бути постійним!

– А коли треба робити уроки, як тут ще й молитви творити?

– Коли в тебе є якесь ремесло – чи ти лікар, учень, студент чи професор, – ти виконуй там свій обов’язок по-християнськи, і так виконаєш слово Боже! А коли звільнишся, коли тебе нічого не буде турбувати, здійсниш і свої молитви.

–  Ми знаємо, що читати Псалтир дуже добре, але є такі псалми, в яких душа не знаходить втіхи і яких ми не розуміємо. Чи добре, незважаючи на це, читати їх і надалі, не розуміючи?

– Читати псалми – це добре, навіть якщо не розумієш їх! Колись Бог роз’яснить їх тобі.

Так! Немає жодної потреби розуміти їх тут же. Ти зрозумієш усе з часом. А читати їх – це добре, навіть якщо не знаходиш у них втіхи та не розумієш! Бо може статися, що в них йдеться про невидимого ворога, диявола, а ти собі це якось інтерпретуєш по-своєму. Читай їх й надалі. І настане день, коли Бог (ти здивуєшся – через когось чи Сам особисто) роз’яснить тобі, про що тут мова, адже у Святому Письмі вже не залишилося нічого нероз’ясненого.

–  З притчі про блудного сина треба зробити такий висновок, що Бог більше любить того, хто кається, ніж служить Йому постійно?

– Ні! Брат, який не падав і пишався цим, коли прийшов додому і почув там велику ласку свого батька, спокусився. Бо каже: “Ти ніколи не дав мені й козеня, щоб повеселитися з друзями моїми” ¹Лк. 15: 29. Але чому він сказав козеня, чому не сказав баранчика? Тому що коза вважається чимось поганим. Тобто бісом. “Не дав мені козеня” – тобто не дозволив мені поганої розваги. І блудний виявився кращим за нього. Адже Бог залишає весь Свій дім і йде за вівцею, що заблукала. Він її любить та шукає. Але це не означає, що інші нелюбимі. Просто Він любить цього, тому що цей потребує любові.

Про святого апостола Іоанна говориться, що він був апостолом, якого любив Христос²(див.: Ін. 13: 23). Але що ви думаєте, що решту апостолів Він не любив? Любив! То що ж відбувається? Просто святий апостол Іоанн мав більшу потребу в любові.

– Що ви можете сказати нам про покаяння, яке звершується з радістю, і покаяння, яке відбувається з певним смутком у серці, страхом Божим і страхом смерті?

–  Любі мої! Немає жодної причини для смутку, коли в нас є Бог спасаючий, Який може пробачити нам усі гріхи! Її не існує!

Але якщо йдеться про каяття в тому, що «я згрішив і засмутив Божу добрість», тоді твоє каяття догідне. Бо кожна людина, коли згрішить, кається. І він не кається так: «Ха-ха-ха!» – А кається зі сльозами. А хто наважиться сказати про себе, що він не згрішив? Хто з вас може кинути камінь, говорячи, що він не згрішив? Усі згрішили! Але, щоб гріх був виправлений, потребне покаяння. Ти каєшся і радієш! Радуєшся десь у собі, що Бог послав тобі покаяння в дар.

А знаєте, що? Адже у нас немає впевненості, що Він його у нас приймає. Ми сподіваємося, що Він його прийме. Це лише католики кажуть, що вони впевнені у своєму спасінні. А я не впевнений у спасінні, але сподіваюся.

–  Є такі священники і браття, які звикли вичитувати певну кількість акафістів або молебнів і почуваються мало не одержимими бісом, якщо не вичитали їх, не важливо як. Як нам бути і як здійснювати монастирське правило, щоб і його виконувати і не було лінощів з нашого боку, і водночас мати тверезість, не втрачати тверезомислення?

– Я виконав своє правило! А тепер, Господи, дай мені те, що я заслужив! Ні, любі мої! Треба мати тверезість постійно! Правило – це обов’язок ченця. Але якщо в нього послух доготривалий і позбавляє його можливості звершити правило, тоді послух, відсічення волі вище, ніж правило.

Ну от подивіться, щоб ви мене зрозуміли, наведу такий приклад. Одружилися хлопець із дівчиною, Ніку та Іоанна. І ось після весілля Іоанна йде на кухню, а Ніку йде на роботу. І в молодої їжа підгоряє. «Ой! Що скаже Ніку? – Мучається бідолаха. – Він лаятиме мене, що спалила їжу!» – Переживає совісна дівчинка. І ось повертається Ніку.

– Ніку, дорогий, пробач мені, у мене підгоріла їжа!

– Гаразд, люба, це мене взагалі не цікавить. А чому ти не думала про мене весь день? Ось це мене цікавить!

І запитає нас Бог: «Я створив вас і нагородив стількома дарами, приставив до вас величезну охорону, Ангелів-охоронців. Небеса були у ваших руках. Ви могли би бути Богами по благодаті, то чому ж ви не думали про Мене? Чому були розсіяні? Чому думали про мирські справи, а не про Мене?

Архімандрит Арсеній (Папачок), румунський старець († 19.07.2011)
Переклав з румунської Р. Шишков

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)