Як протистояти скорботним думкам?
“Я не залишу вас сиротами,— Я прийду до вас!”1Інн. 14:18
Покладіть собі за правило щодня дякувати Господу за вашу чашу, тобто за недуги, за всі скорботи Ваші.
Наса́мперед подякою Богу відганяються скорботні помисли: при навалі таких помислів «подяка» вимовляється в простих словах, з увагою й часто, — доки не принесеться серцю заспокоєння.
…подякою Богу відганяються скорботні помисли: при навалі таких помислів «подяка» вимовляється в простих словах, з увагою й часто, — доки не принесеться серцю заспокоєння.
У скорботних помислах ніякого немає користі: від скорботи не позбавляють, ніякої допомоги не приносять, тільки засмучують душу й тіло.
Значить, вони від бісів — і їх треба відганяти від себе. Відганяються ж скорботні помисли «подякою» Богові.
Відганяються ж скорботні помисли «подякою» Богові.
«Подяка» спочатку заспокоює серце, потім приносить йому втіху, згодом принесе й небесну радість — запоруку, передчуття радості вічної.
…«Подяка» з простеньких і небагатьох слів, а справи наробить більше, ніж зроблять його тисячі найрозумніших книг.
«Подяка» — зброя, заповідана християнам Духом Святим через Апостола.
«Подяка» — Апостольське, Боже вчення та передання; подяка Богові творить чудеса й знамення!
“Подяка” — Апостольське, Боже вчення та передання; подяка Богові творить чудеса й знамення!
І бачаться ці ознаки не очима тілесними, а незрівнянно кращими, ніж вони, очима душевними — і в душевній кліті: там від Божественного дотику залишає болісний вогонь скорботи тещу Петрову, і вона починає служити Господу.
Петро — образ віри: його теща — образ душі, найближчої родички Петра. Подяка сильна Богом всесильним, Якому вона приноситься!
Подяка сильно вірою, яка одна, рішуче одна, здатна сприйняти й осягнути необмежену силу Божу: у віри немає меж, як немає їх у Бога та всього, що стосується Бога.
Розум, яким би розумним не був, обмежений: не годиться для справ Божих.
Розум, яким би розумним не був, обмежений: не годиться для справ Божих.
Усе Боже, будь-який знак він зустрічає відштовхуванням: «як? невже? чому?». Геть, непотрібний, знехтуваний Богом!.. Прийдіть, свята віра та буйство проповіді Христової, спасіть нас!
Ось зброя, яка святе буйство проповіді Христової вручає рабові Христовому для боротьби з синами Єнаковими — похмурими помислами та відчуттями смутку, що є душі в образі страшних велетнів, готових стерти її, поглинути її:
1-е – слова: “Слава Богу за все”.
2-ге – слова: «Господи! Вдаюсь Твоїй Святій Волі! Нехай буде зі мною Воля Твоя».
3-тє — слова: «Господи! Дякую Тобі за все, що Тобі вгодно послати на мене».
4-те – слова: «Гідне по ділам моїм приймаю; пом’яни мене, Господи, в Царстві Твоєму».
Ці короткі слова, запозичені, як бачите, з Писання, вживалися преподобними ченцями з дивним успіхом проти помислів печалі.
Отці анітрохи не входили в розмірковування з помислами; але, тільки-но поставав перед ними чужинець, вони хапалися за зброю дивну, і нею — прямо в лице, в щелепу чужинця!
Отці анітрохи не входили в розмірковування з помислами; але, тільки-но поставав перед ними чужинець, вони хапалися за зброю дивну, і нею — прямо в лице, в щелепу чужинця!
Тому вони були такі сильні, здолали всіх своїх ворогів, стали наперсниками віри, а через посередництво віри — наперсниками благодаті, м’язом благодаті, звершили подвиги надприродні.
При з’явленні сумного помислу або туги в серці, починайте від щирого серця, від усієї міцності Вашої вимовляти одну з вищезазначених пропозицій.
Вимовляйте її тихо, неспішно, не гарячкуйте, з увагою, щоб було чути тільки вам. Вимовляйте до тих пір, поки іноплемінник не вийде зовсім, поки не з’явиться в вашому серці звістка про прихід благодатної допомоги Божої…
Із листів святителя Ігнатія (Брянчанінова)
