День пам’яті святителя Єфрма Антіохійського
8/21 червня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Єфрма, патріарха Антіохійського.
Під час правління імператора Іустина І в Антіохії були дуже поширені єресі Несторія й Євтихія.
Несторіани стверджували, що Іісус Христос не Бог, а людина, яку народили прості люди. Ніби Він удостоївся особливої божественної благодаті, а тому спасає людей не через Свою спокутну жертву, а вченням та прикладом власного життя.
Євтихіани (монофізити) визнавали в Іісусі Христі тільки одне Божественно єство, тоді як Православна Церква визнає в Сині Божому два єства: Божественне та людське.
Через поширення єресей Господь послав кару на Антіохію, там стався потужний землетрус, що супроводжувався великою пожежею. Внаслідок того лиха загинуло безліч людей і була зруйнована більша частина міста. Серед загиблих був і Антіохійський Патріарх Євфрасій.
Преподобні Феодосій Великий і Зосима на далекій відстані провиділи Божу кару над Антіохією та молили Господа про її помилування.
Антіохійці ж, які вижили після стихійного лиха, перебували у великій скорботі, а жителі довколишніх поселень були сильно налякані.
Для відбудови Антіохії імператор Іустин послав воєначальника Сходу Єфрема, який вирізнявся доброчесністю та звершував численні благодіяння.
Коли святий Єфрем ревно займався дорученою йому справою, то мав божественне одкровення щодо одного бідного робітника, який разом із іншими працював на будівництві.
Тією людиною був єпископ, який заради Бога залишив архієрейське служіння та під виглядом убогого почав заробляти собі на прожиття серед незнайомих людей.
Не раз над тим робітником, коли він відпочивав, святий Єфрем бачив вогненний стовп, що сягав неба. Зрештою він покликав дивного робітника до себе та почав розпитувати.
Єпископ одразу не хотів відкрити про себе правди та назвався бідняком.
Однак воєначальник наполягав на своєму.Тоді святитель відкрив йому свій сан, але не назвав ні імені, ні місця свого служіння. Крім того, єпископ сповістив Єфрему, що той незабаром зійде на престол Антіохійської Церкви. Він заповів йому роздавати щедру милостиню та захищати православну віру від єретиків.
Після тієї розмови смиренний архієрей, щоб уникнути суєтної слави, віддалився в невідомому напрямку, а святий Єфрем дійсно невдовзі зайняв патріарший престол.
Про святість патріарха Єфрема можна зрозуміти з наступного випадку.
Якось Святителю донесли про те, що в околицях Ієраполя живе стовпник, який спілкується з єретиками-северіанами. Послідовники Севера подібно до монофізитів визнавали в Іісусі Христі одну природу, але розрізняли в ній божественні та людські властивості.
Коли патріарх Єфрем почув про те, то сам відправився до того стовпника, щоб відвернути його від єресі.
Однак єретик не зважив на вмовляння патріарха та непохитно дотримувався лжевчення Севера.
Тоді святитель Єфрем запитав у нього, яким чином він хоче побачити доказ того, що Соборна Апостольська Церква вільна від хибних поглядів.
Той же, щоб налякати Патріарха, запропонував йому увійти разом із ним у велике вогнище та перевірити чия віра правильна. Правильною ж мала бути віра того, хто вийде з вогню неушкодженим.
Патріарх Єфрем погодився вчинити, як сказав єретик, хоча й зауважив, що той мав би дослухатися його, як отця, і не випробовувати того, що перевершує їхні сили.
Після того Святитель повелів розвести велике вогнище та почав кликати до нього стовпника.
Однак єретик не погодився зійти й залишився на стовпі.
Святий же Єфрем помолився ревно Богу та кинув у вогонь свій омофор. Він пролежав серед полум’я три години, після чого патріарх витяг його анітрохи не обгорілим.
Через те чудо стовпник пізнав істину, прокляв єресь Севера та приєднався до Святої Соборної Апостольської Церкви.
Святий Єфрем ревно пас стадо Христове та писав твори на захист Православної віри від єретиків-монофізитів. Він прославився багатьма чудесами й після закінчення свого земного життя відійшов до Господа.
Про кончину Святителя отримав божественне одкровення святий Симеон Дивногорець. У момент смерті Патріарха він бачив, як Ангели підносять на Небо його душу.
Чесна кончина святого Єфрема настала в 545 році.
Слава Богу вовіки. Амінь.
