День пам’яті преподобного Паїсія Великого
19 червня/2 липня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Паїсія Великого.
Святий Паїсій народився в Єгипті в благочестивого заможного подружжя та був сьомою найменшою дитиною в сім’ї.
Будучи отроком, він втратив батька. Його матір багато турбувалася та печалилася про дітей.
Якось у сновидінні їй з’явився Ангел і сказав залишити свою печаль та присвятити Паїсія Богу.
Богобоязна вдовиця послухалася повеління, і невдовзі отрок був зарахований до кліру.
Згодом Паїсій вирушив у скитську пустелю до блаженного Памви й прийняв там чернечий постриг. Він у всьому підкорявся своєму духовному отцю, проводив суворе життя та зростав у чеснотах.
Наставлений блаженним Памвою, Паїсій три роки не дивився на людські обличчя й старанно вивчав Святе Письмо. Під керівництвом духовного отця він став найдосвідченішим із монахів.
Перед кончиною Памва благословив своє духовне чадо та сказав про нього немало пророцьких слів.
Певний час Паїсій подвизався разом зі святим Іоанном Коловим. Преподобні жили віддалік від інших монахів, перебували в молитві та піклувалися лише про спасіння своїх душ.
Паїсій упродовж тижня нічого не їв і тільки в суботу та неділю вживав хліб із сіллю та воду. Він часто читав книгу Пророка Ієремії, який з’являвся йому та пояснював незрозумілі тайни.
З часом подвижник почав утримуватися від їжі протягом двох тижнів. Крім того він захотів взяти на себе подвиг мовчання. Тоді Іоанн зрозумів, що настав час розлуки.
Усю ніч преподобні провели в ревній молитві та просили Господа відкрити Свою волю.
Святим з’явився Ангел і сповістив, що Іоанну слід залишитися та бути наставником інших людей, а Паїсію — перейти на захід пустелі, де до нього збереться багато монахів і буде заснований монастир.
Невдовзі Паїсій поселився в західній частині пустелі у висіченій власноруч у горі печері. Там самітнику з’являвся Христос і повчав його.
Проти обдарованого божественною силою подвижника боровся ворог роду людського й замислив полонити його сріблолюбством через одного благочестивого єгипетського князя.
Наставлений бісом, що з’явився йому у вигляді ангела, князь із багатими дарами вирушив до святого.
Прозорливий Паїсій вийшов князю назустріч і сповістив, що пустельникам не потрібні його золото та срібло й жоден із них не захоче нічого взяти з його дарів.
Він напоумив князя піклуватися про бідних, сиріт та вдів, і той роздав майно нужденним людям.
Невдовзі Паїсій поселився у внутрішній частині пустелі й своїм життям ще більше уподібнився ангелам. Він удостоївся побачити райські поселення та церкву вічно торжествуючих, де причастився Божественних Тайн.
Іоанн Колов, який написав житіє Преподобного, сповістив, що з того часу, зміцнений благодаттю Божою, Паїсій міг залишатися без тілесної їжі до сімдесяти днів.
З часом навколо Святого зібралося багато монахів і мирян та був заснований монастир.
Преподобний заповідав насельникам обителі нічого не робити зі своєї волі, а лише за повелінням досвідчених отців.
Оскільки безмовність Паїсія порушувалася, він вирушив у більш віддалені місця та пробув у одній печері три роки. Преподобний постійно перебував у молитві та майже не спав.
Одного разу Подвижнику з’явився Господь Іісус Христос і сказав, що все, чого б він не попросив у Бога Отця в Його Ім’я, буде йому дане.
Тоді Святий попросив Сина Божого, щоб Він Сам наставив його, про кого і про які нужди слід просити.
У одному з єгипетських поселень жив доброчесний старець, який через свою необізнаність ухилився в єресь і не визнавав Святого Духа Богом, чого навчав і інших.
Господь благоволив наставити старця істинної віри та сповістив про нього Паїсію.
Тоді Преподобний сплів багато корзин із трьома вушками і вирушив до старця. При цьому він видавав себе за мандрівника й продавця свого рукоділля.
Коли Святий зустрівся з учнями того старця, вони запитали в нього, чому в корзин по три вушка.
Паїсій відповів, що сплів корзини в образ Святої Трійці, щоб і рукоділлям своїм прославляти Отця, і Сина, і Святого Духа. Він говорив, що подібно до того, як кожна корзина має три вушка, а сама по собі єдина, так і в Святій Трійці — три Лиця, але єдиний Бог. Преподобний довго повчав старця та його учнів і навчив їх істинної віри.
Якось до Паїсія прийшов із преподобним Павлом блаженний Пимен і, будучи зовсім юним, залишився стояти біля келії.
Паїсій, побачивши отрока духовними очима, сказав йому ввійти та передрік, що Пимен спасе душі багатьох людей.
Одного разу Преподобного відвідав великий старець із Сирії. Оскільки подвижники розмовляли на різних мовах, їм доводилося спілкуватися при допомозі перекладача.
Тоді Паїсій попросив Господа дати йому розуміння слів гостя й одразу став говорити сирійською. Шість днів пробув сирійський старець у святого Паїсія, після чого благословив його учнів і повернувся у свій край.
Якось один учень за повелінням Преподобного пішов продавати своє рукоділля. На шляху він зустрів єврея та продовжив із ним путь.
Єврей, побачивши простоту монаха, почав схиляти його до своєї віри.
Учень Паїсія слухав єврея й один раз сказав, що може й правду той говорить. У той час благодать Святого Хрещення відступила від нього.
Коли монах повернувся в монастир, старець почав уникати його. Нещасний не розумів зміни ставлення духовного отця й запитав про те.
Святий відповів учню, що не знає його, а пізніше сказав, що від нього забраний образ християнина.
Тоді монах почав плакати, і милостивий Старець випросив у Бога для нього прощення.
Молодий монах, на ім’я Ісаак, залишив пустельницький подвиг і поселився поблизу міста. Згодом він спокусився красою однієї єврейки, одружився з нею та зрікся своєї віри.
Одного разу боговідступник побачив монахів, які проходили повз його дім. Він зрозумів глибину свого падіння, розповів монахам про себе та благав їх попросити старця Паїсія, щоб той випросив у Господа для нього порятунок від сітей ворожих.
Милосердний Паїсій замкнувся в келії та довго молився. Йому з’явився Господь Іісус Христос і сказав, що виконає його прохання, оскільки він наслідує Його любов та піклується про спасіння грішних.
Невдовзі той монах повернувся до істинної віри, знову прийняв ангельський образ і прожив решту днів у покаянні.
Двоє молодих монахів-братів із благословення Преподобного поселилися окремо від братії в пустелі та жили боговгодно.
Тоді ж у одного пустельника, що ще не досяг досконалості в чернечій безкорисливості, вкрали вбоге майно з його келії.
Пустельник жалкував за своїми речами і, щоб знайти їх, звернувся до одного прозорливого монаха, який насправді провидів усе бісівською силою.
Навчений нечистим духом, що хотів зашкодити подвигам монахів-братів, удаваний прозорливець вказав на них як на злодіїв.
Обкрадений пустельник прийшов до ігумена лаври, що знаходилася в тій пустелі, та пожалівся на подвижників.
Братів ув’язнені в темниці та засудили до позбавлення чернечого чину.
Почувши про таке, милосердний Паїсій вирушив у ту лавру та викрив несправжнього прозорливця, який оббрехав братів.
На очах у всіх із вуст того монаха вийшов біс, перетворився на вепра, що кинувся на Святого. Преподобний закляв нечистого духа й послав у прірву. Невинні пустельники вийшли на волю.
Ігумену монастиря Святий сповістив, де лежать вкрадені речі, але не назвав злодіїв.
Тривалий час Паїсій жив із преподобним Павлом, що просяяв подвижництвом, а потім повернувся у свою келію.
Обоє старців звершували чудеса та наставляли людей на шлях спасіння.
У глибокій старості святий Паїсій відійшов до Господа. Удостоївся небесного блаженства й старець Павло. Мощі подвижників тривалий час почивали окремо.
Згодом преподобний Ісидор, що подвизався на Пелусійській горі, вирішив перевезти мощі Паїсія до своєї обителі.
Коли він повертався з дорогоцінним скарбом назад, раптом корабель зупинився та повернувся в той бік, де колись жив у пустелі Павло. Два дні залишалися мандрівники на місці, допоки Ісидор не сказав корабельникам дати можливість плисти кораблю самому.
Коли корабель підійшов до пустельного берега, вийшов старець Ієремія, Він сказав, що преподобний Паїсій кличе свого улюбленця Павла та хоче, щоб його поклали разом із ним.
Ігумен Ісидор привіз у свій монастир мощі обох старців і поклав їх у храмі. Заступництвом преподобних звершувалися чудеса.
Слава Богу вовіки. Амінь.
