День пам’яті Писарівського образу Богородиці
24 червня/7 липня Православна Церква вшановує пам’ять Писарівського образу Пресвятої Богородиці.
Чудотворний образ Божої Матері Писарівський з’явився в XVIII сторіччі в день святкування Різдва Іоанна Хрестителя.
Селянка, яка жила в селі Писарівка Вінницького повіту Подільської губернії (нині Хмільницький р-н Вінницької обл.), розташованому на березі річки Постолової, побачила ікону, що плавала в колодязі.
Про знайдення святині скоро дізналося все село, але жодному з селян не вдавалося витягнути її з води.
У той час через Писарівку проїжджали чумаки, які після спільної молитви змогли дістати образ Богоматері.
Коли святиню піднімали, один селянин, який мав хвору руку, доторкнувся до неї й чудесно зцілився.
Воду в колодязі, де знайшли чесний образ, почали вважати чудотворною, а на місце знайдення святині почали прибувати хворі з довколишніх поселень.
Це викликало невдоволення у власника колодязя, і він засипав його.
Незабаром той чоловік повністю втратив зір і лише через 40 років перед кончиною зрозумів свій гріх і покаявся.
Спочатку чудотворний образ зберігався в будинку жінки, що першою його побачила.
Невдовзі після знайдення образу на лику Богоматері з’явилася волога. Хоча вологу витирали, вона з’являлася знову й знову. Тоді почали говорити, що образ Богородиці плаче.
У той час у Писарівці не було церкви, місцеві жителі відвідували храм на честь Різдва Богородиці в селі Гулівці. Туди й перенесли святиню.
Святкування Писарівській іконі встановили в день свята Різдва Іоанна Хрестителя.
Оскільки образ Богоматері був знайдений у колодязі, дошці, на якій він зображений, надали округлої форми. Також був виготовлений круглий кіот із різною рамою.
У 1885 році в Писарівці спорудили дерев’яний Покровський храм. Туди хресним ходом перенесли чудотворну ікону й помістили її в іконостасі над царськими вратами.
Під час молебнів святиню опускали для поклоніння. По молитві перед Писарівською іконою звершувалися зцілення.
Для чесного образу Богоматері зробили мідний чеканний оклад. Після Жовтневої революції з Писарівською іконою проходив хресний хід до Калинівського Хреста. Комсомольці, які намагалися перешкодити вірянам, побачивши оклад на іконі, подумали, що він золотий, і захотіли відібрати святиню. Однак селянам вдалося заховати її та потай повернути до церкви.
У 1936 році богоборці зруйнували Покровську церкву в Писарівці, а ікони зібрали в дворі, щоб спалити.
Коли викидали чудотворний образ Богородиці, він скотився з пагорба до одного з будинків.
Безбожники забули про святиню, а віряни забрали її та помістили в ніші в спеціально зробленому приміщенні. Туди вони збиралися для молитви й просили Богоматір про припинення гонінь на Церкву.
Матеріали зі зруйнованого храму використали на будівництво клубу.
Коли Писарівку захопили фашистські окупантами, уповноважений німецької влади, щоб заручитися підтримкою селян, наказав облаштувати клуб для звершення Богослужінь. Тоді в приміщення клубу разом із іншими іконами принесли головну Писарівську святиню.
Після звільнення села від завойовників церкву перебудували під магазин. Місцеві жителі боялися влади, тому ніхто не забирав ікону до свого дому, й вона постраждала від вологи.
Через деякий час образ Богоматері став з’являтися уві сні одному селянину, і він взяв його та помістив у домі своєї матері Матрони. Там святиня перебувала до кінця 1960-х років.
Монахиня із закритої Браїловської обителі, що жила в сусідньому поселенні, виготовила для образу Богородиці бархатний оклад із вишитим надписом.
Лики Божої Матері та Немовляти Христа на іконі ледве виднілися, що засмучувало вірян. Тоді художник-аматор написав поверх образу нове зображення. Воно було грубим і далеким від початкового, а селянка Марфа, яка зберігала святиню, намагалася його зчистити, проте безуспішно.
На початку 1980-х років Писарівська ікона потрапила в храм села Корделівці. Через декілька років у Писарівці збудували нову кам’яну церкву Покрови Божої Матері. Туди перенесли святиню й розташували її біля іконостасу.
Священник Володимир Самойлюк подбав про встановлення на місці старого сільського храму пам’ятного Хреста.
На місці знайдення святині також встановили Хрест і викопали новий колодязь. Місцеві жителі вважають його воду цілющою. Там щороку в день святкування на честь чудотворного образа Богородиці звершується водосвятний молебень.
У 2003 році святиню відреставрували в іконописній майстерні при церкві священномученика Володимира у Вінниці.
Слава Богу вовіки. Амінь.
