День пам’яті святої діви-мучениці Іулії Карфагенської

16/29 липня Православна Церква вшановує пам’ять святої мучениці Іулії Карфагенської, Корсиканської, діви.

Близько 625 року африканське місто Карфаген завоювали перси, які забрали в полон багато місцевих жителів.

Разом із іншими потрапила до полону маленька дівчинка Іулія, дочка знаменитого чоловіка на ім’я Аналсон. Іулію відвезли в Сирію, де її купив у рабство нечестивий купець.

Будучи рабинею язичника, Свята трималася християнської віри, в якій народилася, часто молилася та постила. Вона жила суворим життям і зберігала цноту.

Іулія старанно виконувала доручені їй роботи, проте ні за що не погоджувалася звершити щось противне Богу чи її цнотливому життю.

Господар змушував дівицю зректися віри, але вона була готова померти за Христа й заради збереження своєї чистоти.

Купець хотів убити непокірну рабиню, однак змилувався над нею через її вірну та старанну службу. Крім того його дивувала доброчесність Святої.

Щодня за винятком суботи й неділі Іулія перебувала в пості. У вільний від роботи час вона молилася або читала книги, чого її навчили в дитинстві. Спала угодниця Божа зовсім мало. Від праці та обмежень вона виглядала блідою та виснаженою.

Господь схилив серце жорстокого господаря Іулії на милість, і той почав жаліти й поважати її.

Коли дівиці було понад двадцять років, господар відплив із товарами в Галлію та взяв її з собою. Заради Святої Господь благословив дім купця, який бачив, що під наглядом вірної рабині зростає його багатство.

Дорогою мандрівники пристали до острова Корсика, де жили і християни, і язичники. Поблизу пристані купець побачив своїх одновірців, які звершували жертвоприношення, і приєднався до них. Іулія залишилася на кораблі та сумувала через погибель нечестивих людей.

Один із язичників Корсики зійшов на корабель, побачив Іулію та зрозумів, що вона християнка. Після того він доповів начальнику нечестивого зібрання, що на кораблі є дівиця, яка засуджує їх за принесення жертв і хулить їхніх богів.

Тоді начальник запитав у купця, що то за дівиця, й захотів викупити її, щоб примусити вклонитися богам.

Однак купець відповів, що не погодиться продати свою рабиню навіть за всі статки начальника. Зрештою місцеві нечестивці порадилися між собою та обпоїли гостей.

Коли купець й інші гості заснули, язичники забрали Іулію з корабля та почали схиляти її до жертвоприношення.

При цьому начальник зібрання обіцяв викупити її в господаря та відпустити на свободу.

У відповідь дівиця сказала, що її свобода полягає в тому, щоб служити Христу, що вона кожного дня і звершує. Після того Мученицю почали катувати.

Спочатку її били по щоках і смикали за волосся, потім оголили й почали бити по всьому тілу. Дівиці відрізали груди й, зрештою, вирішили її поспіхом розіп’яти на хресті.

Коли Іулія уподібнилася своїм стражданням Христу Богу та наблизилася до смерті, прокинувся її господар.

Його серце сповнилося великим жалем, але рятувати Святу вже було пізно.

Душа Іулії розлучилася з тілом, і всі побачили, як із уст дівиці вилетіла білосніжна голубка та піднялася в Небо. Також кати бачили Ангелів Божих.

Охоплені страхом, нечестивці розбіглися, а понівечене тіло Мучениці залишилося висіти на хресті.

На розташованому поблизу Корсики невеликому острові, що спочатку називався Маргаритою, а потім Горгоною, знаходилася чернеча обитель. Братії тієї обителі зявився Ангел Господній. Він розповів про мученицький подвиг Іулії та повелів забрати її тіло й поховати в монастирі.

Монахи поспішили на Корсику, зняли багатостраждальне тіло з хреста й приклали до нього знайдені неподалік груди.

Мощі Мучениці відвезли кораблем у монастир і поховали з честю в церкві. Біля гробу  Святої та на місці її кончини почали звершуватися чудеса.

Християни Корсики на крутому пагорбі, де була розіп’ята Іулія, збудували храм.

З-під каменя, до якого торкалися відрізані груди дівиці, забило джерело води. Від нього дивним чином зцілювалися хворі.

Щорічно з того каменя в день пам’яті угодниці Божої виступали, як піт, молочні й разом із тим кров’яні краплі, які означали невинність та мучеництво Іулії. Ними помазувалися хворі та отримували зцілення.

З часом, збудований на честь Святої, храм частково зруйнувався. Тоді прийняли рішення спорудити нову церкву на іншому просторішому місці.

Проте заготовлені там для будівництва матеріали дивним чином опинилися біля старої церкви. Коли матеріали перенесли назад, сторожа побачила вночі дівицю. Вона складала їх на віз, запряжений світлими волами, й перевозила на колишнє місце. Тому церкву знову збудували на місці страждань святої Іулії.

Молитвами угодниці Божої звершилося багато чудес. У VIII сторіччі її мощі перенесли в Брешію.

Слава Богу вовіки. Амінь.