Слово про необхідність покаяння, як в останні часи
Чули, братіє, самого Господа, Який говорить у Євангелії: “І в останні літа будуть знамення на сонці, і на місяці, і на зірках, і землетруси в [різних] місцях, і голодомори”1Луки, 21:11.
Тоді проречене Господом нашим нині збулося — за нас, за останніх людей. Скільки [разів бо] бачили, як сонце загибало і місяць затьмарювався, і зорі змінювалися!
Нині ж трус землі своїми очима узріли: земля, від початку [світу] утверджена та непорушна, повелінням Божим нині рухається, гріхами нашими коливається, беззаконня нашого зносити не може.
Не послухалися Євангелія, не послухалися Апостола, не послухалися пророків, не послухалися світил великих, маю на увазі: Василія та Григорія Богослова, Іоанна Золотоустого; інших святителів святих, якими була утверджена Віра, відігнані єретики, й Бог усіма народами пізнаний був.
І ті навчають нас безперестанку, а ми — всеєдино беззаконня тримаємося!
Ось уже навчає нас Бог знаменнями, землі трусом [за] Його велінням: не каже вустами, але справою показує. [Проте,] усім коли карає нас, [і тим] Бог не знищив поганих звичаїв.
Нині землю трусить і коливає, чисельні гріхи беззаконня з землі струсити бажає, немов листя з дерева.
Якщо хто каже: “Раніше [також] землетруси були, і війни, і пожежі”, — відповім: “Так є. Але що по тому було нам? Чи не голод? Чи не моровиці? Чи не війни чисельні?
Ми ж однак не покаялися, доки не прийшов на нас, попущенням Божим, народ немилостивий, і землю нашу спустошив, і міста наші полонив, і церкви святі розорив, батьків та братів наших вибив, матерів наших і сестер збезчестив”.
Нині ж, брати, це зазнавши, побоїмося покарання цього страшного, і припадемо до Господа Свого, сповідаючись, аби не викликати ще більшого гніву Господнього, не навести на себе покарання сильнішого від першого.
Ще трохи [Бог] чекатиме нашого покаяння, чекатиме нашого навернення.
Якщо відкинемо погані та немилостиві суди, якщо відвернемося від неправедного лихварства та усіляких грабунків, крадіжок, розбоїв і нечистих перелюбів, які відлучають від Бога; сварливих слів, бріхнів, неправедних звинувачень та наклепів, інших справ сатанинських — якщо від цього відвернемося, добре знаю: [за те] благодать отримаємо не лише в цьому віці, [але й] у майбутньому.
Сам бо Господь каже: “Якщо навернетеся до Мене — навернуся до вас. Відступите від усіх — Я [також] відступлю, покаравши вас”.
Доколи не відступимося від гріхів наших? Пощадімо себе та дітей своїх: в які [ще] часи такі смерті раптові бачили?
Дехто не встигли в домі своєму порядок навести — забрані були, інші з вечора здорові лігши — ранком не встали.
Побійтеся, молю вас, цього раптового розлучення [душі з тілом]!
Якщо бо підемо [далі] по волі Господній — всіма втіхами заспокоїть нас Бог Небесний, як синів помилує нас, печаль земну забере у нас, мирний перехід до іншого життя подасть нам, де радістю та веселощами безкінечними насолодимося з угодниками Божими.
Багато говорив вам, брати й чада, але бачу: мало [і з того] беруть [до серця], не слухаються повчань наших.
Багато хто ж [взагалі] не чує, задрімавши, ніби безсмертним [є]. Боюся, аби не збулося на них слово, сказане Господом: “Якби не говорив до них — гріха б не мали; нині ж прощення не матимуть у грісі своєму”.
Багато бо [разів] говорив вам: якщо не змінитеся — прощення не матимете перед Богом!
Я бо, грішний ваш пастир, повелене Господом сотворив, слово Його передавши, ви ж знайте, як набуток Господній помножити. Коли бо прийде судити Всесвіт і воздати кожному за справами його, тоді спитає з вас чи помножили талант, і прославить вас у Славі Отця Свого, з Пресвятим Духом і нині, [і] повсякчас, [і у] віки [вічні]!
Свт. Серапіон Печерський (ігум. Києво-Печерського монастиря), єп. Володимирський. Слова та повчання.
