День пам’яті мученика Даниїла Черкаського (Кушніра)

29 липня/11 серпня Православна Церква вшановує пам’ять мученика Даниїла Черкаського (Кушніра).

Коліївщина на Правобережжі

Після гетьманування Богдана Хмельницького та його сина Юрія Лівобережна Україна й Київ із околицями входили до складу Росії, а Правобережна без Києва — до складу Польщі. Землі автономного Запорізького козацтва контролювали обидві держави.

У цей час Православ’я на Правобережжі зазнавало сильних утисків із боку католицького та уніатського священства, яке підтримувала польська політична еліта. Багато православних парафій примусово перевели в унію.

У 1761 році Переяславсько-Бориспольським архієреєм для православних Правобережжя було створене Чигиринське духовне правління, при цьому центром зв’язків із Переяславом стала Свято-Троїцька Матронинська обитель. З того часу правобережні парафії почали масово повертатися в Православ’я.

Такому рухові чинили опір католицьке й уніатське духовенство та багато польських вельмож і чиновників. Вони почали звершувати збройне насилля над православними, у результаті чого в 1768 році відбулося велике селянсько-козацьке повстання, відоме під назвою Коліївщина. Наприкінці XVIII сторіччя майже всі правобережні українські землі приєдналися до Росії.

Даниїл Кушнір

У тяжкі 1760-ті роки прикладом непохитності віри став староста храму на честь Успіння Божої Матері в містечку Млієві поблизу міста Сміли Даниїл Кушнір. Постраждав мученик Даниїл наступним чином.

Общини Свято-Троїцького й Успенського храмів Млієва захотіли повернутися в Православ’я. Тоді священникам, братам Василію та Феодору Гдишицьким, запропонували зректися унії. Ті відмовилися, тоді віряни попросили Переяславського архієрея призначити замість них інших священників.

Водночас парафіяни Успенського храму заховали богослужбові облачення, книги та посуд. Дарохранительницю, до якої ніхто не наважувався доторкнутися, за проханням вірян взяв благоговійний і богобоязний старець Даниїл.

Угодник Божий увійшов у вівтар, зробив перед Престолом три земних поклони, потім обгорнув церковною завісою руки, взяв Дарохранительницю й поклав у скриню до інших священних предметів. Ту скриню помістили в коморі під дзвіницею.

Коли Василію Гдишицькому стало відомо про причетність до справи Даниїла, він звинуватив його в святотатстві та погрозив йому смертю.

Наклеп

Після того Василій обмовив Святого перед своїм батьком уніатським протопопом Афанасієм Гдишицьким, що служив у Смілі. Він сказав, що Кушнір пив із Дарохранительниці горілку, разом із якою прийняв Святі Дари. Насправді ж Мученик горілки не вживав.

Афанасій і Василій Гдишицькі донесли той самий наклеп губернатору Вонжу та підмовили його затримати Даниїла.

Наприкінці березня 1766 року закованого в кайдани Святого ув’язнили в Смілянському замку. Щоб не втратити своїх парафій, брати-уніати Василій і Феодор відвідали Матронинську обитель і заявили про приєднання до Православної Церкви. Після того вони пробралися у Свято-Троїцький храм і потай від парафіян звершили Богослужіння.

Потім уніатські священники повідомили вірянам, що сповідують Православ’я. Парафіяни відчули їхню нещирість і погодилися прийняти їх тимчасово, допоки замість них не прибудуть інші пресвітери. Жителі Млієва клопотали перед губернатором про звільнення Даниїла, але той сказав, щоб його виручали ті, хто його посадив.

Лише за умов Унії…

Гдишицькі погодилися виручити Святого лише тоді, коли парафіяни знову приймуть їх як духовних отців. Влітку для придушення православного руху до Сміли прибули польські війська. Тоді Василій і Феодор Гдишицькі відкрито показали себе уніатами.

Жителі Млієва намагалися викупити Даниїла, але Афанасій Гдишицький поставив умовою визволення Святого прийняття ним унії; у противному разі старцю загрожувала смерть. Коли Даниїл довідався про те, то сказав, що готовий померти за Православ’я. При цьому він попросив земляків припинити добиватися його звільнення та закликав триматися Православної віри.

Катування

Згодом Даниїл Кушнір потрапив до польського воєнного табору біля містечка Ольшаної, де його піддали катуванням. Як повідомляє рукописне сказання, розправу над старцем вчинили 29 липня 1766 року. Багато військових радили не перетворювати страту Даниїла на фанатизм, однак протопоп Афанасій Гдишицький зажадав спалення рук Святого.

Руки угодника Божого обгорнули прядивом і облили смолою. Після того до нього підійшов священник-уніат, щоб прийняти сповідь.

Даниїл сказав, що зрікається уніатів і їхнього сповідання слухати не хоче. Також він повідомив, що вже підготувався і причастився Тіла та Крові Христових. Тоді прядиво на руках страждальця підпалили. Він же з криком від болю молився Господу. На катування Мученика дивилися православні, яких спеціально зігнали до місця страти, щоб устрашити.

Святий закликав їх не вірити унії.

Декотрі вельможі почали сумніватися в тому, що старець у чомусь винен і радили зупинити страту. Проте Глушицький наполіг на вбивстві Мученика. Коли кат зав’язував очі Святому, то сказав: «Не бійся, старичку, Господь із тобою». Даниїл відповів, що не боїться, і сказав кату робити те, що йому наказали. Кат настромив відсічену голову Даниїла на кіл і прибив великим цвяхом.

Після того він витер руки об одяг Гдишицького і зажадав від нього плати. Той заплатив і наказав спалити тіло Святого. Православні поховали попіл із тіла Мученика, а вцілілі частини кісток у невеликому ровику.

Василій Гдишицький прийшов до вдови Святого та зажадав від неї грошей на звершення сорокоуста за упокій чоловіка. Вона відповіла, що неприємним буде Господу їхній сорокоуст і, якщо їм угодно, можуть взяти і її. До кінця вересня голова страждальця перебувала на колі. Потім її потай забрали вночі православні.

Щоб дізнатися, хто взяв голову, заарештували рідних Святого, проте їхні сусіди дали показання, що ніхто з підозрюваних тієї ночі не залишав домівки. Після того арештантів відпустили.

Чесну голову страждальця доправили в Переяслав і 4 жовтня поховали в кафедральному Вознесенському соборі.

Слава Богу вовіки. Амінь.