День пам’яті мучеників Павла та його сестри Іуліанії

17/30 серпня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Павла та його сестри Іуліанії.

Святі Павло та Іуліанія, рідні брат і сестра, постраждали за Христа від нечестивого імператора Авреліана (270–275).

За імператорським наказом усі жителі імперії повинні були приносити жертви язичницьким богам. Тих, хто відмовлявся, катували й убивали.

Коли імператор в’їжджав у фінікійське місто Птолемаїду, серед народу, який зустрічав його, були Павло й Іуліанія.

Павло, дивлячись на процесію, перехрестив своє обличчя та сказав сестрі, що велика біда чекає на християн. Авреліан помістив те й наказав схопити Святого.

Наступного ранку Мученик постав перед імператором.
Мучитель наказав Павлу звершити ідольське жертвоприношення, на що Мученик не погодився.

Тоді його повішали на дереві та почали катувати. По молитві до Бога Святий отримував полегшення та не відчував від ран болю.

У той час Іуліанія прийшла на суд і запитала в імператора, за що він катує її невинного брата.

Авреліан розгнівався та наказав бити дівицю по обличчі, а Павла сильніше катувати.

Іуліанія сказала імператору, що він безумствує та не розуміє сили Божої, яка полегшує їхні муки.

Після того Авреліан почав схиляти Мученицю до принесення ідольської жертви й обіцяв взяти її за дружину.

У відповідь Іуліанія засміялася та відповіла мучителю, що бачить красу Свого Небесного Жениха. Тоді дівицю повішали й почали катувати.

Пізніше страждальців кинули в котел із киплячою смолою, однак їхньою молитвою кипляча смола перетворилася в холодну воду.

Всі присутні прославили Господа. Авреліан приписав чудо чаклунству і продовжив катування святих.

Мучеників поклали нагими на розжарені залізні одри та поливали розтопленим свинячим салом, проте вони залишалися неушкодженими.

Двох воїнів Квадрата й Акакія, які бачили те й сповідали Істинного Бога, обезголовили.

Після того Павла та Іуліанію, закованих у кайдани та з важкими дерев’яними колодками на шиях, ув’язнили в темниці. Їх поклали на гострі цвяхи та морили голодом і спрагою.

Опівночі з’явився Ангел Господній, звільнив страждальців від пут і зцілив їхні рани. Для угодників Божих була приготована невидимою рукою трапеза. До неї приєдналися інші в’язні. Вони прославили Бога та стали християнами.

На третій день брат із сестрою знову постали перед імператором.

Непохитних у вірі святих повішали на дереві й почали стругати залізними кігтями їхні ребра.

Ліворуч від Іуліанії стояв воїн Стратонік, який жалів її та не хотів катувати.

Дівиця сказала йому виконувати імператорський наказ, бо Господь допомагає їй і полегшує муки.

Після тих слів мучениці Стратонік наблизився до імператора, назвав його нечестивим мучителем і запитав, для чого він несправедливо віддає на катування християн і яке зло зробили ці люди, які шанують Істинного Бога.

Потім новонавернений перекинув ідольський жертовник і проголосив себе християнином. За це його обезголовили.

Павла та Іуліанію катували цілий день, після чого знову ув’язнили.

Ввечері їх замкнули в народній бані, до якої запустили багато гадів, принесених чаклунами. Через три доби Авреліан послав розвідати, чи з’їли змії святих.

Імператорські посланці вилізли на дах бані та подивилися через віконце, що відбується всередині. Приміщення осяявало яскраве світло, а біля мучеників стояв Ангел Божий і відганяв гадів.

Вранці до бані прийшли чародії, щоб забрати змій, а мучеників привести до імператора. Коли відкрилися двері, гади кинулися на тих, хто прийшов, і смертельно їх пожалили.

Авреліан сказав мученикам, що до них в баню приходив їхній владика Аполлон і допомагав їм.

Павло заперечив і сказав, що Христос послав до них Свого Ангела.

Тоді розлючений імператор наказав бити Святого по обличчі олов’яними прутами.

Святу Іуліанію імператор знову намагався звабити та пропонував їй бути імператрицею. На те вона відповіла мучителю, що він нічим її не звабить.

Після того Авреліан збрехав Павлу, що його сестра пообіцяла принести жертву богам.

Павло, переконаний у твердості Іуліанії, викрив імператора в брехні. Тоді Павла почали бити розжареними залізними палицями, а Іуліанію повели в будинок розпусти.

Дівиці з’явився Ангел Божий і пообіцяв її охороняти, й кожен, хто хотів доторкнутися до Святої, одразу сліпнув.

Тоді сліпці почали благати дівицю помолитися за них своєму Богу. Мучениця змилувалася над ними та зцілила їх своєю молитвою.

Потім викопали яму та спалили в ній багато дров і на жар кинули угодників Божих. Проте Господь зберіг їх, і вони залишилися неушкодженими.

Язичники, що бачили ті чудеса, залишали ідольську оману й наверталися до Істинного Бога.

Закам’янілий же серцем Авреліан наказав закидати мучеників в ямі камінням. Раптом засяяла блискавка, загримів грім і з вогненної хмари на землю зійшов вогонь. Почувся Голос, який передрік імператору муки в пеклі. Наляканий тим Авреліан наказав ув’язнити святих.

Через сім днів зібрали багато дорогоцінних ідолів, і імператор наказав мученикам їм поклонитися.

Святий Павло посміявся з тих слів, викрив мерзенність язичницьких богів і розповів про втілення, розп’яття, вознесіння та воскресіння Господа Іісуса Христа.

Потім за наказом мучителя Павла прив’язали до дерева та почали обпалювати його обличчя.  Іуліанія вступилася за брата, і її піддали такому ж катуванню.

Народ, обурений жорстокістю імператора, почав кричати. Авреліан побоявся бунту й наказав обезголовити страждальців, а їхні тіла кинути на поживу звірам.

На місці страти Павло попросив, щоб першій відсікли голову Іуліанії. Він остерігався, щоб вона не злякалася, коли побачить його усічення.

Після мученицької кончини сестри Святий і сам простягнув свою шию.

Звірі та птахи охороняли тіла страждальців замість того, щоб пожерти їх.  Через сім днів воїни розповіли про те Авреліану. Імператор наказав їм залишити чатування біля тіл вночі, щоб не посміялися з них християни.

Коли настав день, християни побачили, що варти немає, і забрали мощі мучеників, і поховали їх із честю.
Слава Богу вовіки. Амінь.