День пам’яті священномученика Павла Гайдая
23 серпня/5 вересня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Павла Гайдая,
пресвітера.
Святий Павло (Гайдай Павло Ігнатійович) народився в 1886 році в місті Ізмаїлі, що належало до Бессарабської губернії.
У юності він звертався за духовними порадами до святого Іоанна Кронштадтського, який порадив йому їхати в Одесу до отця Іони (Атаманського) та йти його шляхом.
Коли Іоанн Кронштадтський помер, Павло поселився в Одесі й став псаломщиком у одному з храмів міста.
Юнак хотів прийняти чернечий постриг, але отець Іона не благословив його стати монахом і обвінчав із дівицею Капітоліною, що походила з дворянського роду і якій було вже близько 50-ти років.
Духовний наставник заповів Павлу жити з дружиною в чистоті, як брат із сестрою, і згодом подружжя взяло на виховання двох дівчаток: Стешу та Віру.
Невдовзі після одруження Святого хіротонісали спочатку в диякона, а потім в ієрея. Отець Павло почав служити в одеському храмі святих Апостолів Петра й Павла.
Одесити полюбили угодника Божого за його прекрасні проповіді, гарячу живу віру, любов до людей і працелюбність.
Влада помітила, як отець Павло впливає на народ, і виселила його з міста спочатку на далекий хутір, а потім в село Капакліївку Шевченківського району Одеського округа.
Священник щоденно служив Літургію, молебні за хворих, відчитував тих, хто були одержимі нечистими духами. Тому в Капакліївку прибували хворі та біснуваті, які дивним чином зцілювалися молитвами Святого.
Безбожна влада не потерпіла таких діянь благочестивого священника, і в квітні 1929 року його арештували.
Угодника Божого звинуватили в незаконному лікуванні, звершенні обманних дій із метою породження марновірства заради власної вигоди, проведенні контрреволюційної діяльності.
Отця Павла засудили до заслання в місто Туруханськ Красноярського краю терміном на 3 роки.
Туди разом із ним вирушила й матушка з названими дочками та близько 20-ти духовних чад.
Щоб заробити на прожиття, вони збирали та продавали дику цибулю, випалювали вапно, валили ліс, прали білизну.
У 1933 році термін заслання закінчився, і Святий поселився в Ленінграді, де служив у храмі на честь великомученика Георгія.
Однак невдовзі його знову заарештували за звинуваченням у приналежності до Союзу Михаїла Архангела й ув’язнили в тюрмі «Хрести».
Отця Павла помістили в одиночній камері, куди підселили буйного біснуватого чоловіка, якого угодник Божий зцілив від біснування.
Того ж 1933 року отця Павла вдруге засудили до 3-річного заслання в Туруханський край.
У 1934 році через важку хворобу його перевели в казахстанське місто Акмолинськ (нині Астана — столиця Казахстану). За ним знову поїхали матушка, названі дочки та духовні чада.
В Акмолинську, щоб збиратися для молитви, вони збудували невеликий будинок.
У 1935 році отеця Павла заарештували втретє. Його помістили в акмолинську тюрму, де він захворів і потрапив до лазарету.
Святий заперечував свою провину в звинуваченнях, які йому пред’являли, й оголосив голодування.
Тоді в його житлі та в домівках його духовних чад провели обшуки, під час яких конфіскували багато чаю. Це стало приводом звинуватити угодника Божого й общину в спекуляції. Декого з вірян затримали, але невдовзі відпустили через відсутність доказів.
У 1936 році отеця Павла влада засудила до 10 років таборів, його відправили в Карагандинський виправно-трудовий табір НКВС.
Згідно з матеріалами кримінальної справи, 14 квітня 1937 року Святий здійснив утечу, однак наступного дня його затримали та помістили в штрафний ізолятор, де він перебував 5 місяців.
У серпні 1937 року отця Павла звинуватили в проведенні контрреволюційної агітації серед в’язнів, висловлюваннях проти вождів партії й уряду, штучному підніманні температури тіла з метою невиходу на роботу.
31 серпня Святого засудили до розстрілу, а 5 вересня розстріляли. Місце поховання угодника Божого не відоме.
Слава Богу вовіки. Амінь.
