День пам’яті блаженного Даниїла Єлисаветградського
4/17 вересня Православна Церква вшановує пам’ять блаженного Даниїла Єлисаветградського.
Подвиг юродства
Блаженний Даниїл народився у XVIII сторіччі. Про його дитинство та юність нічого не відомо. Щоб послужити Господу, Святий зрікся світу й прийняв чернечий постриг.З часом угодник Божий прийшов у Єлисаветград1нині Кропивницький і почав жити у власноруч викопаній землянці. Його помешкання розташовувалося поблизу дерев’яного Петропавлівського храму, що на старому Петропавлівському кладовищі.
Монах взяв на себе подвиг юродства заради Христа й своїми словами та справами багатьох грішників наставляв на шлях спасіння.З виду Даниїл був худорлявим, високого зросту, мав довге волосся та велику бороду. Він носив грубу чорну волосяницю, великий хрест на товстому ланцюгу, чорну шапочку та завжди ходив босим.
На березі річки Біянки (Балки) Святий посадив сад і годувався його плодами та подаянням від людей. З пожертв він майже нічого собі не залишав, а все роздавав бідним.
Відкриття джерела
Згідно з переданням, мешканці теперішнього міського району Балки не мали поблизу питної води й носили воду здалеку. Зі своєю проблемою вони звернулися до святого Даниїла. Три дні старець молився на камені Богу, після чого на радість людям забило джерело цілющої води. Багато з тих людей, які пили ту воду, зцілювалися або отримували полегшення від своїх хвороб.
Коли річкою проходили човни, Даниїл вітав їх, при цьому перескакував по деревах і осіняв людей хресним знаменням. На Петропавлівському кладовищі він по сорок днів молився за новопреставлених, доглядав старі занедбані могили. У великі свята ходив кладовищем і гарним сильним голосом співав церковні піснепіви.
«Доведи мені, що є Бог, створи чудо!»
Один іновірець надокучав блаженному словами: «Доведи мені, що є Бог, створи чудо!». Якось, коли той у черговий раз почав докучати, Святий взяв сухе стебло соняшника (була зимова пора), закопав у землю, усамітнився в землянці й почав ревно молитися Господу.
Через деякий час на очах у іновірця соняшник випустив цвіт. Так молитвами Даниїла Господь напоумив заблудлого чоловіка.
Різна кончина людей…
Якось помер багатий житель Єлисаветграда, влаштували гучні похорони, рухалася велика процесія. А тим часом блаженний Даниїл бігав довкола, лаявся на когось невидимого, кидав каміння.
Іншого разу ховали бідняка, батька трьох дітей, і Блаженний ішов поряд, радів та співав псалми.Коли у Святого запитали про причину тої поведінки, він відповів, що багатий жив у розкошах, земних задоволеннях і гріхах, і його душу взяли біси. Тому від них Даниїл і відбивався палкою та камінням.
Про бідного Блаженний сповістив, що життя його було праведним, і його душу взяли Ангели. Він же бачив їх і радів.
19 червня 1860 року святий Даниїл відійшов до Господа. Його поховали на кладовищі поблизу його землянки. На його могилі Блаженного почали звершуватися чудеса, і до неї потягнулися паломники не лише з Єлисаветграда та Херсонської губернії, а і з сусідніх губерній.Над могилою святого старця спорудили дерев’яну каплицю.
Подальша доля могили
У 1930-х роках богоборці розібрали каплицю, а мармуровий хрест на могилі розбили.
У 1971 році могилу зрівняли з землею. Через 50 років на місці кладовища розпочалося будівництво житлових і інших будівель, проте могила Святого потрапила під клумбу з деревами. Люди, як і раніше, приходили сюди помолитися та взяти землі, тому постійно доводилося її досипати.
За упокій душі Даниїла на могилі звершувалися панахиди, згодом поставили залізний хрест. Джерело води, яке витекло молитвами Баженного, у 1960-х роках засипали й знищили. У наш час воно пробилося знову. Над джерелом збудували каплицю.
25 квітня 2013 року на засіданні Синоду Української Православної Церкви Даниїла приєднали до сонму місцево шанованих святих Кіровоградської єпархії. 17 вересня 2013 року в соборі Різдва Пресвятої Богородиці міста Кіровограда відбулося його урочисте прославлення.
Слава Богу вовіки. Амінь.
