День пам’яті священномученика Феоктиста (Смельницького)
20 вересня/3 жовтня Православна Церква шановує пам’ять священномученика Феоктиста (Смельницького), пресвітера.
Святий Феоктист (Феоктист Єлисейович Смельницький) був родом із села Тарасовичі Остерського повіту Чернігівської губернії. Те село в наші дні затоплене водами Київського водосховища, територія нинішнього Вишгородського р-ну Київської області. Він народився в 1874 році в сім’ї псаломщика.
Угодник Божий навчався в Чернігівській Духовній семінарії, після закінчення якої в 1898 році одружився з Клавдією Михайлівною Ягодовською. Його хіротонісали в ієрея та направили в церкву на честь Різдва Христового в село Верхличі Суразького повіту Чернігівської губернії (нині Красногорський р-н Брянської обл.). У той час отець Феоктист також викладав Закон Божий у земській школі.
У 1900 році Святий став настоятелем Миколаївської церкви містечка Гірська Городнянського повіту (нині село в Корюківському р-ні Чернігівської обл.).
Тут він продовжував свою викладацьку діяльність, був завідувачем і законовчителем місцевих сільських земських шкіл і шкіл грамоти.
У 1905 році отця Феоктиста призначили настоятелем храму на честь Преображення Господнього в містечку Гоголев Остерського повіту (нині село в Броварському р-ні Київської обл.).
Коли тривали революційні події 1905–1907 років, отець Феоктист із сім’єю протестував проти грабіжництва, мародерства та єврейських погромів. Він рішуче виступив проти свавілля та бездіяльності влади, через що втратив свою парафію. Це пов’язано було з тим, що архієрей за вимогою губернатора не призначав Святого на жодну з парафій своєї єпархії.
У 1906 році угоднику Божому доручили служіння в Покровській церкві села Воропаєва Остерського повіту (нині Вишгородський р-н Київської обл.) і викладання Закону Божого в земському училищі села Вища Дубечня (нині Вишгородський р-н Київської обл.).
Того ж року відбулося слідство для з’ясування діяльності отця Феоктиста під час революційних подій. За результатами слідства Святого виправдали.
У 1913 році угодника Божого перевели в Чернігів, де він звершував служіння в семінарській церкві на честь мучеників Михаїла і Феодора Чернігівських та був економом Чернігівської Духовної семінарії.
У 1917 році отець Феоктист із сім’єю вимушено переїхав у Київ. Декілька років він звершував служіння в Дарницькому храмі. Як і раніше він виступав проти знущань над невинними людьми, захищав євреїв, яких грабували й вбивали лише за національність.
Щоб зберегти майно та житло єврейських сімей від мародерів, Святий разом із близькими цілодобово чатував біля їхніх будинків.
Самі ж євреї сім’ями переховувалися в оселі отця Феоктиста. Разом із тим угодник Божий обходив Київські в’язниці та різними способами домагався звільнення нещасних, чим викликав невдоволення денікінців.
У 1919 році, коли наступали більшовики, дім Святого розгромили, й він разом із сім’єю перебрався з Дарниці до Київа. Там його заарештувала Київська Надзвичайна комісія.
Декілька місяців отець Феоктист був у в’язниці, звідкийого звільнили за клопотанням великої кількості людей.
Восени 1919 року за проханням парафіян угодник Божий знову почав служити в храмі села Воропаєва.
Нерідко батюшка залишав усі свої справи, щоб привести хліб для дітей у Київ, що у той час голодував. У тяжкі часи Святий займався столярством, завдяки чому міг прогодувати свою сім’ю та допомогти нужденним людям.
У 1921 році отця Феоктиста арештували за контрреволюційну агітацію проти влади. Цьому посприяв донос декількох осіб: колишнього диякона Покровського храму, вигнаного парафіянами за пияцтво, місцевого секретаря, якого батюшка викривав у користолюбстві та члена сільського комітету бідноти, якому угодник Божий зробив зауваження за побиття ним свого старого батька.
Під час слідчого процесу отець Феоктист перебував в Остерській тюрмі в дуже поганих умовах. Винним у пред’явленому звинуваченні він себе не визнав.
Дарницькі робітники, чиновники, євреї, врятовані заступництвом батюшки та жителі Воропаєва неустанно клопотали про звільнення Святого.
У результаті невдовзі він опинився на волі, й кримінальну справу проти нього закрили. Після виходу з в’язниці угодник Божий упровдовж майже року хворів на висипний тиф.
У 1922 році почалося масове вилучення церковного майна. Спеціальна комісія прибула до Воропаїва, де знайшла у вівтарі храму срібну чашу. Це послужило приводом для звинувачення священника, старости церкви та голови парафіяльної ради в приховуванні церковних цінностей, у результаті чого всіх трьох арештували.
Їх засудили до одного року громадсько-примусових робіт із позбавленням волі, проте умовно.
У 1930-х роках отець Феоктист почав служити у Свято-Троїцькій церкві селища Лосинівки (нині Ніжинський р-н Чернігівської обл.) за 110 км від Чернігова.
У 1936 році, всупереч протестам віруючих, храм закрили, а священника змушували покинути селище.
Святий не раз звертався до сільського голови з проханням не виганяти його сім’ю взимку з церковного будинку.
Однак керівництво села склало на Святого донос, і в березні він потрапив до ніжинської в’язниці.
Угодника Божого засудили до двох років позбавлення волі умовно з випробувальним строком на три роки.
У травні отця Феоктиста вкотре заарештували, при цьому його звинуватили в антирадянській агітації серед в’язнів.
У липні Святого засудили до 5-річного ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Він потрапив у Карагандинський ВТТ в Казахстані, де через інвалідність не працював.
У вересні 1937 року угоднику Божому пред’явили нове звинувачення в антирадянській агітації та контрреволюційній діяльності в таборі. Його засудили до найвищої міри покарання.
3 жовтня 1937 року отця Феоктиста розстріляли у відділенні «Тартаул» Карагандинського ВТТ. Його мощі почивають у невідомій могилі.
6 травня 1990 року Священномученика реабілітували.
20 серпня 2000 року Православна Церква протоієрея Феоктиста Єлисейовича Смельницького прославила в сонмі святих новомучеників і сповідників.
Слава Богу вовіки. Амінь.
